Provazochodci - Václav Neckář, Helena Vondráčková

Silnicí se koník vláčí

s maringotkou nízkou,

táhne za ní stožár dlouhý,

jednou městem, vískou.

Dál, dál, dálkou,

dál, dál, dálkou.

Pan Rossini má dva syny

se svou krásnou ženou.

Po provaze denně kráčí,

kam se mráčky ženou.

Dál jdou dálkou,

dál, dál, dálkou, dálkou.

Ve výšce závratné,

ti dá svůj strach jen za vstupné.

Provazochodci jako ptáci

mají stejný úděl.

Jenže lidé naneštěstí

nemají pár křídel.

Dál jdou dálkou,

dál, dál, dálkou, dálkou.

Jedinkrát,

špatný krok

a dál tě už čeká jen pád.

Jedinkrát,

je to rok,

jak anděl, co nemusí se bát.

Jako blesk,

na zem sjel

a nechápal, proč v očích má už navždy klid.

A proč křičí

všichni lidé?

Proč se náhle přou, kdo z nich to viděl líp?

V záři světel na náměstí,

když na provaz vkročí,

cítí jak ho rozhoupává tisíc lačných očí.

Dál jdou dálkou,

dál, dál, dálkou.

Поні тягнеться по дорозі

з низьким караваном,

тягне за собою довгу жердину,

одне місто, село.

На, на, на,

на, на, на.

Містер Россіні має двох синів

зі своєю прекрасною дружиною.

Він ходить по мотузці кожен день,

куди йдуть хмари.

Вони продовжують йти,

на, на, на, на, на.

На запаморочливій висоті,

він віддасть свій страх тільки на вступ.

Канатоходці, як птахи

у них та ж доля.

Але люди, на жаль

у них немає пари крил.

Вони продовжують йти,

на, на, на, на, на.

Одного разу,

поганий хід

і тоді на тебе чекає тільки осінь.

Одного разу,

пройшов рік

як ангел, якому не потрібно хвилюватися.

Як блискавка,

він упав на землю

і він не розумів, чому в нього навіки спокій в очах.

А чого вони кричать

все населення?

Чому раптом сперечаються, хто з них бачив це краще?

У сяйві вогнів на площі,

коли він наступає на мотузку,

він відчуває, як тисяча голодних очей коливає його.

Вони продовжують йти,

на, на, на.