Papierlunge - Heisskalt

Los schau mich an!

Und versuch nicht zu denken!

Lausche dem Knistern der Flammen!

Wir brennen von beiden Enden

Weiterer Widerstand wär zwecklos

Atme den Rauch ein

Stecknadelkopf-große Puppillen!

Blicken still durch diesen bebenden Raum

Sind wieder aufgewacht

Wieder vorm Ende dieses immer selben Traums

Nun sind wir vogelfrei, federleicht

Wir beziehen uns auf nichts mehr

Nun da ein Blick so kostbar ist

Fließt alles in Zeitlupe unendlich scharf

Und die Zeit so unendlich reif

Und ich kann so überdeutlich deine Hand spüren

Während die Flut uns mit sich reißt

Und ich vom Anfang nichts mehr weiß

Wie jeder weitere Fasen diese Steine nur noch fester tritt

Wie aus jedem unserer Blicke die Erschöpfung spricht

Wie dieses Schwarz so höhnisch und verlockend blitzt

Wartet bitte nicht!

Wir kommen nicht mit

Wir müssen weiter nach unten

Nur das letzte Stück fehlt

Um auch das Ende der Geschichte zu erzählen

Hörst du wie alles verstummt?

Hörst du die Wellen sich umarmen und zerschlagen über uns?

Lass uns hier kurz verweilen!

Den Atem teilen!

Noch an den letzten Sätzen feilen!

Noch einmal die Angst überwinden und dann

In die andere Richtung verschwinden

Und wenn irgendwann der erste dieser Dämme bricht

Werden wir da sein, halten was die Flut verspricht

Siehst du das Schwarz?

Wie höhnisch und verlockend es blitzt

Wir entschuldigen nichts

Іди подивись на мене!

І постарайся не думати!

Послухайте, як тріск вогню!

Обпалюємо з обох кінців

Подальший опір був би марним

Вдихніть дим

Зіниці розміром з шпильку!

Подивіться мовчки крізь цю тремтячу кімнату

Знову прокинулися

Знову перед кінцем цей завжди той самий сон

Тепер ми поза законом, легкі, як перо

Ми більше ні на що не посилаємось

Тепер, коли погляд настільки цінний

Все тече нескінченно різко в уповільненій зйомці

І час такий нескінченно стиглий

І я так чітко відчуваю твою руку

Як приплив зносить нас

І з самого початку нічого не пам’ятаю

З кожним додатковим скосом ці камені ступають тільки міцніше

Наскільки виснаженим говорить кожен наш погляд

Як той чорний так глузливо й принадно блимає

Будь ласка, не чекайте!

Ми не прийдемо

Треба йти далі вниз

Не вистачає лише останнього шматка

Щоб також розповісти кінець історії

Чуєш, як усе замовкає?

Чуєш, як хвилі обіймають і налітають на нас?

Затримаймося тут на хвилинку!

Поділіться диханням!

Досі працюємо над останніми реченнями!

Ще раз подолати страх і потім

Зникнути в іншому напрямку

І якщо в якийсь момент прорветься перша з цих дамб

Чи будемо ми там, дотримуємося того, що обіцяє приплив

Бачиш чорне?

Як глузливо й спокусливо це блимає

Ми не просимо вибачення