Als Die Römer Frech Geworden - Heino

1Als die Römer frech geworden,

simserim sim sim sim sim

zogen sie nach Deutschlands Norden,

simserim sim sim sim sim.

Vorne mit Trompetenschall,

täterätätätä,

ritt Herr Generalfeldmarschall,

täterätätätä.

Herr Quintilius Varus, wau, wau wau.

Herr Quintilius Varus,

schnätterängtäng, schnätterängtäng,

schnätterängtäng, schnätterängtäng.

2In dem Teutoburger Walde,

Huh!

Wie piff der Wind so kalte,

Raben flogen durch die Luft,

Und es war ein Moderduft,

Wie von Blut und Leichen

3Plötzlich aus des Waldes Duster

Brachen kampfhaft die Cherusker,

Mit Gott für Fürst und Vaterland

Stürzten sie sich wutentbrannt

Auf die Legionen.

4Weh, das ward ein großes Morden,

Sie schlugen die Kohorten,

Nur die röm'sche Reiterei

Rettete sich noch ins Frei',

Denn sie war zu Pferde.

5O Quintili, armer Feldherr,

Dachtest du, daß so die Welt wär'?

Er geriet in einen Sumpf,

Verlor zwei Stiefel und einen Strumpf

Und blieb elend stecken.

6Da sprach er voll Ärgernussen

Zum Centurio Titiussen:

«Kam'rad, zeuch dein Schwert hervor

Und von hinten mich durchbor,

Da doch alles futsch ist.»

7In dem armen röm'schen Heere

diente auch als Volontäre

Scaevola, ein Rechtskandidat,

Den man schnöd gefangen hat,

Wie die andern alle

8Diesem ist es schlimm ergangen,

Eh daß man ihn aufgehangen,

Stach man ihm durch Zung und Herz,

Nagelte ihn hinterwärts

Auf sein corpus iuris.

9Als das Morden war zu Ende,

rieb Fürst Hermann sich die Hände,

und um seinen Sieg zu weih’n,

lud er die Cherusker ein

zu 'nem großen Frühstück.

10Wild gab’s und westfäl'schen Schinken

Bier, soviel sie wollten trinken

Auch im Zechen blieb er Held

Doch auch seine Frau Thusneld

soff walküremäßig

11Nur in Rom war man nicht heiter,

Sondern kaufte Trauerkleider;

G’rade als beim Mittagsmahl

Augustus saß im Kaisersaal,

kam die Trauerbotschaft.

12Erst blieb ihm vor jähem Schrecken

ein Stück Pfau im Halse stecken,

Dann geriet er außer sich

und schrie: «Vare, schäme dich

Redde legiones!»

13Sein deutscher Sklave, Schmidt geheißen

Dacht': Euch soll das Mäusle beißen

Wenn er sie je wieder kriegt

denn wer einmal tot daliegt

wird nicht mehr lebendig

14Wem ist dieses Lied gelungen?

Ein Studente hat’s gesungen

in Westfalen trank er viel

drum aus Nationalgefühl

hat er’s angefertigt

15Und zu Ehren der Geschichten

tat ein Denkmal man errichten,

Deutschlands Kraft und Einigkeit

kündet es jetzt weit und breit:

«Mögen sie nur kommen!»

16Endlich nach so vielen Mühen

ist von Bandels Werk gediehen

Hermann ist jetzt aufgestellt

zusammen kommt die ganz Welt

in dem lippschen Reiche.

1 Коли римляни осмілилися

simserim sim sim sim sim

вони переселилися на північ Німеччини,

simserim sim sim sim sim.

Попереду зі звуком труби,

täterätätä,

їхав гер-фельдмаршал,

täterätätä.

Гер Квінтілій Варус, гав, гав, гав.

Пане Квінтілій Вар,

schnätterängtäng, schnätterängtäng,

natterängtäng, natterängtäng.

2 У Тевтобурзькому лісі,

га!

Як свистить вітер такий холодний,

по повітрю літали круки,

І це був затхлий запах

Як кров і трупи

3 Раптом з лісу вийшов Дастер

Херуски зламалися в битві,

З Богом за князя і вітчизну

Вони кинулися в люті

До легіонів.

4 На жаль, це було велике вбивство,

Вони били когорти,

Тільки римська кіннота

втік на відкрите місце,

Бо була на коні.

5О Квінтілі, бідний генерал,

Ви думали, що таким буде світ?

Він потрапив у болото,

Загубив два чоботи та панчоху

І жалюгідно застряг.

6 Тоді він заговорив із досадою

Про сотника Тітюссена:

«Кам'рад, витягни свій меч

І пронизав мене ззаду

Оскільки все пропало».

7 У бідній римській армії

також служив волонтерами

Сцевола, законний кандидат,

що хтось спіймав грубо,

Як і всі інші

8 Недобре йому сталося,

До того, як його повісили

Вони пронизали його язик і серце,

Прибив його назад

До його corpus iuris.

9 Коли вбивство закінчилося,

Князь Герман потер руки

і освятити його перемогу

він запросив херусків

на великий сніданок.

10Була дичина і вестфальська шинка

Пийте стільки пива, скільки хочете

Навіть на шахті він залишився героєм

Але також і його дружина Таунельд

пити як валькірію

11 Тільки в Римі не було бадьорості

Але купив траурний одяг;

Як і в обідню пору

Август сидів в імператорському залі,

прийшла сумна звістка.

12 Спочатку він був наляканий

покласти шматочок павича в горло,

Тоді він вийшов із себе

і крикнув: «Варе, сором тобі

Говоріть легіони!»

13 Його німецький раб на ім’я Шмідт

Подумав: мишенятко має вкусити вас

Якщо він коли-небудь отримає її знову

бо хто колись лежить мертвим

більше не оживе

14 Кому вдалася ця пісня?

Її співав студент

у Вестфалії він багато пив

барабанити з національних настроїв

чи встиг він

15І на честь оповідань

поставив пам’ятник

Могутність і єдність Німеччини

оголошує про це зараз далеко і повсюдно:

— Хай прийдуть!

16 Нарешті після стількох неприємностей

процвітала на творчості Банделя

Герман налаштований

весь світ збирається разом

в королівстві Ліппе.