La Montanara - Heino

Die Berge, sie grueßen dich

hoerst du mein Echo schallen und leise verhallen,

Dort, wo in blauen Fernen die Welten … entschwinden

moecht ich dich wiederfinden … mein unvergessenes Glueck

La Montanara ohe

Von Fern rauscht ein Wasserfall

und durch die gruenen Tannen … bricht silber das Licht

doch meine Sehnsucht brennt … im Klang alter Lieder

Laut hallt mein Echo wieder … nur du hoerst es flehend

Weit sind die Schwalben … nach Sueden geflogen

ueber die ewigen Berge und Taeler,

und eine Wolke … kam einsam gezogen

doch wart ich immer vergeblich auf dich

Hoerst du La Montanara

Die Berge, sie grueßen dich

hoerst du mein Echo schallen und leise verhallen,

Dort, wo in blauen Fernen die Welten … entschwinden

moecht ich dich wiederfinden … mein unvergessenes Glueck.

La Montanara

Гори, вони вітають вас

Ти чуєш, як дзвенить і тихо згасає моя луна,

Там, де в синіх далях світи ... зникають

Я хотів би знайти тебе знову ... моє незабуте щастя

Ла Монтанара о

Вдалині шумить водоспад

а крізь зелені ялинки... світло розбивається срібло

але моя туга горить ... в звучанні старих пісень

Моя луна лунає голосно... тільки ти чуєш це благаюче

Далеко відлетіли ластівки... на південь

над вічними горами й долинами,

і хмара... самотньо притягнута

але я завжди даремно чекав на тебе

Ти чуєш Ла Монтанара?

Гори, вони вітають вас

Ти чуєш, як дзвенить і тихо згасає моя луна,

Там, де в синіх далях світи ... зникають

Я хотів би знайти тебе знову ... моє незабуте щастя.

Ла Монтанара