Chapter II: Upon Fallen Autumn Leaves - Haggard

Als ich nun wand’re auf dem Pfad

Und die Dunkelheit verhüllt

Den Mondenschein der Licht mir gab

Der das inn’re Toben stillt

Suddently

Along the mountainside

Fog demons slowly rise

Oh wanderer you’ll see

Your fate seems to be sealed by thee

As magic did weave

On sanctified grounds

He fell on this knees where he stood

And blinded by those

That have passed long ago

Here in Gildeon’s Woods

As he turns his head

Hurt by the beasts

His heart — filled with fear

For this is the end

Or will he find

The way out of here

Requiem aeternam dona eis, Domine

Et lux perpetua luceat eis

Te decet hymnus, Deus, in Ithiria

Sanctus

Dominus

Quid sum miser tunc dicturus

Requiem aeternam

Il mistero

Valli di Ithiria

Deep inside the forest’s heart

Enchanted by the ones

Of ancient times

Magic be their light

That dimmers deep within

Night at Gildeon’s Woods

Did you ever wander?

And you got lost on secret paths?

Did you ever see them?

Is purity within your heart?

Then trough the trees

A light you may have seen

That saved you from the dark

Moonrise

Wenn auch die Hoffnung

In mir schwand

Mit zitternd Hand

Mein Schwert ich zieh'

Unterm finst’ren Himmelszelt

Der Wölfe Hunger nie versiegt

Ein Hieb, ein Schrei,

Ein Schmerz, ein Licht

Doch es ist des Todes

Düst'rer Schatten nicht

Gazing at the moons' silvery light

Here, where history may fall

Enter the realm of darkened mimght

Courage may now be with us all

In times of freedom, times of fear

Mother death stands by their side

An unicorn so proud and clear

Ride, when all the worlds collide

On my path…

Als ich nun wandre auf dem Pfad

Folg' dem Lichte, das mich führt

Als der Taverne ferner Schein

Tief mein ängstlich Herz berührt…

Als ich nun wand’re auf dem Pfad

Und die Dunkelheit verhüllt

Den Mondenschein der Licht mir gab

Der das inn’re Toben Stilt

Раптом

По схилу гори

Туманні демони повільно піднімаються

О, мандрівник, ти побачиш

Здається, ваша доля запечатана тобою

Як ткала магія

На освячених місцях

Він впав на коліна, де стояв

І засліплений тими

Це давно минуло

Тут, у Gildeon’s Woods

Коли він повертає голову

Боляче від звірів

Його серце — сповнене страху

Бо це кінець

Або він знайде

Вихід звідси

Requiem aeternam dona eis, Domine

Et lux perpetua luceat eis

Te decet hymnus, Deus, в Ітірії

Sanctus

Домінус

Сума грошей miser tunc dicturus

Реквієм aeternam

Il mistero

Валлі ді Ітірія

Глибоко в серці лісу

Зачарований тими

Стародавніх часів

Магія будь їх світлом

Це тьмяніє глибоко всередині

Ніч у Gildeon’s Woods

Ти коли-небудь блукав?

І ви заблукали на таємних стежках?

Ви їх коли-небудь бачили?

Чи чистота у вашому серці?

Потім через дерева

Світло, яке ви, можливо, бачили

Це врятувало вас від темряви

Схід місяця

Wenn auch die Hoffnung

In mir schwand

Mit zitternd Hand

Mein Schwert ich zieh'

Unterm finst’ren Himmelszelt

Der Wölfe Hunger nie versiegt

Ein Hieb, ein Schrei,

Ein Schmerz, ein Licht

Doch es ist des Todes

Düst'rer Schatten nicht

Дивлячись на сріблясте світло місяця

Тут, куди може впасти історія

Увійдіть у царство затемненої міграції

Тепер мужність може бути з усіма нами

У часи свободи, часи страху

Смерть матері стоїть на їх боці

Єдиноріг такий гордий і ясний

Їдьте, коли зіткнуться всі світи

На мому шляху…

Als ich nun wandre auf dem Pfad

Folg' dem Lichte, das mich führt

Als der Taverne ferner Schein

Tief mein ängstlich Herz berührt…