Прыщ - Группа товарищей

Он был, на самый первый взгляд, не очень, —

Вполне себе обычный индивид.

И, по началу, среди многих прочих,

Собой являл довольно бледный вид.

Так, не жалея подлости и лести,

Болтаясь всюду за тобой как хвост,

Вскочил на самом неудобном месте

Сей неожиданный нарост.

Он не был ни пижоном, ни хлыщём.

Он был весьма продуманным прыщём.

Героем дня, в прыще души не чая,

Его признали все до одного.

А ты привык, в упор не замечая,

Лишь иногда почёсывать его.

Но время шло, и наш приятель рос.

Решив резонно: стоит трон обедни.

И, чтобы стать ещё чуть-чуть заметней,

Он тихо с тыла переполз на нос.

Как много занимательных вещей

Из жизни замечательных прыщей.

Он так, казалось, скромен был и прост,

Что и вниманья твоего не стоил.

И до поры тебя не беспокоил

Его стремительный карьерный рост.

Он стал тебе уже почти что друг,

И быть похожим на него старался.

Но вот однажды все-таки прорвался,

Зловонием наполнив все вокруг.

Не сетуй на судьбу и не ропщи —

Так поступают все прыщи.

Він був, на перший погляд, не дуже.

Цілком собі звичайний індивід.

І, спочатку, серед багатьох інших,

Собою був досить блідий вигляд.

Так, не шкодуючи підлості та лестощів,

Товпаючись усюди за тобою як хвіст,

Схопився на найнезручнішому місці

Цей несподіваний наріст.

Він не був ні піжоном, ні хлищем.

Він був дуже продуманим прищем.

Героєм дня, у прищі душі не чаю,

Його визнали всі до одного.

А ти звик, впритул не помічаючи,

Лише іноді чухати його.

Але час минав, і наш приятель зростав.

Вирішивши резонно: стоїть трон обідні.

І, щоб стати ще трохи помітнішим,

Він тихо з тилу переповз на ніс.

Як багато цікавих речей

З життя чудових прищів.

Він так, здавалося, скромний був і простий,

Що й уваги твоєї не коштував.

І до пори тебе не турбував

Його стрімке кар'єрне зростання.

Він став тобі вже майже друг,

І бути подібним до нього старався.

Але ось одного разу таки прорвався,

Сморідом наповнивши все навколо.

Не нарікай на долю і не ремствуй

Так роблять усі прищі.