Дорога к себе - ГРОТ, Женя Нева

Не по размеру мне стала однажды кровать эта детская

И я вылез исследовать комнату всю, но и комната вскоре сделалась тесной

Теперь квартира моя, но опять недоволен и снова я сетую

Квадратные метры изучены были, каждый угол здесь мною исследован

Передо мною огромнейший двор и я счастлив, будто бы в песне,

Но счастье закончилось, когда каждый секрет во дворе стал известен

Что-то толкает в дорогу, от этого лучше не прячь меня

Постоянно звала территория тайны, те места, что еще не охвачены

Как на ладони районы, над городом виснут загадками тучи,

Но я ведь еще возмужал и с годами весь город был мной досконально изучен

За спиною рюкзак, в этом поиске я капитально тону

Открытую карту на стол и настала минута замахиваться на страну

Свет далекой Звезды через море зеленое, двигаюсь я к ней

Время проходит, и даже к стране интерес мой однажды иссякнет

Так я дошел до планеты, до крупных столиц от маленьких сел

Мои кеды изжеваны материками, идти дальше некуда, все

Это дорога к себе, от рождения ты являешься частью большого оркестра

Это дорога к себе, но ведь ты режиссер, снимаешь нуля свой собственный вестерн

Это дорога к себе, когда-то вся музыка стихнет, выйду люди из зала

Это дорога к себе, ты подумаешь, что все закончено, и это будет началом

На этом мой путь однозначно закончен

Свой голод я не утолил, и меня одиночество режет и точит

Куда расширяться, ведь это финальная точка большого маршрута

Но, вдруг, осознания встряска во мне, расширяйся отныне во внутрь

Сколько не познано там, в моем внутреннем мире Планеты и Солнца

Сколько тропинок не тронуто, от уменья прощать до контроля эмоций

От запрятанных страхов и комплексов до вершин восприятия

Сколько талантов таилось во мне, и сил, что на них еще не потратил я

Заглянул в себя, там увидел ребенка в игрушечном доме

Перед ним неизведанный путь, что по-новому так свиреп и огромен

Вокруг детских пеленок вздыбились волны, ветра заспорили

Я стою в эпицентре, слагаю начало своей новой истории

Это дорога к себе, от рождения ты являешься частью большого оркестра

Это дорога к себе, но ведь ты режиссер, снимаешь нуля свой собственный вестерн

Это дорога к себе, когда-то вся музыка стихнет, выйду люди из зала

Это дорога к себе, ты подумаешь, что все закончено, и это будет началом

Не за розміром мені стало одного разу ліжко це дитяче

І я виліз дослідити кімнату всю, але і кімната незабаром стала тісною

Тепер квартира моя, але знову незадоволений і знову я нарікаю

Квадратні метри були вивчені, кожен кут тут мною досліджений

Переді мною величезний двір і я щасливий, ніби би в пісні,

Але щастя закінчилося, коли кожен секрет у дворі став відомим

Щось штовхає в дорогу, від цього краще не ховати мене

Постійно кликала територія таємниці, місця, що ще не охоплені

Як на долоні райони, над містом виснуть загадками хмари,

Але я ведь ще змужнів і роками все місто було мною досконально вивчене

За спиною рюкзак, в цьому пошуку я капітально тону

Відкриту карту на стіл і настала хвилина замахуватися на країну

Світло далекої Зірки через море зелене, рухаюся я до неї

Час минає, і навіть до країни інтерес мій одного разу вичерпається

Так я дійшов до планети, до великих столиць від маленьких сіл

Мої кеди зжовані материками, йти далі нікуди, все

Це дорога до себе, від народження ти єш частиною великого оркестру

Це дорога до себе, але бо ти режисер, знімаєш нуля свій власний вестерн

Це дорога до себе, колись вся музика стихне, вийду люди із залу

Це дорога до себе, ти подумаєш, що все закінчено, і це буде початком

На цьому мій шлях однозначно закінчено

Свій голод я не вгамував, і мене самотність ріже і точить

Куди розширюватись, адже це фінальна точка великого маршруту

Але, раптом, усвідомлення струсу у мені, розширюйся відтепер усередину

Скільки не пізнано там, у моєму внутрішньому світі Планети і Сонця

Скільки стежок не порушено, від уміння прощати до контролю емоцій

Від захованих страхів і комплексів до вершин сприйняття

Скільки талантів таїлося в мені, і сил, що на ніх ще не витратив я

Заглянув у себе, там побачив дитину в іграшковому будинку

Перед ним незвіданий шлях, що по-новому такий лютий і величезний

Навколо дитячих пелюшок злетіли хвилі, вітри засперечалися.

Я стою в епіцентрі, складаю початок своєї нової історії

Це дорога до себе, від народження ти єш частиною великого оркестру

Це дорога до себе, але бо ти режисер, знімаєш нуля свій власний вестерн

Це дорога до себе, колись вся музика стихне, вийду люди із залу

Це дорога до себе, ти подумаєш, що все закінчено, і це буде початком