Шофёрская - Григорий Заречный

Степь, да степь кругом, не шумит мотор

В той степи глухой замерзал шофер

Он заправил баки топливом по горло

Если бы он знал, что заправлял,

Но заправщик с наглой и пропитой мордой

Деньги взяв, ни слова не сказал

И погнал водила в ночь свою машину,

А мороз вдруг взял, да придавил

И давились фильтры белым парафином

И тревогу двигатель забил

Плакали форсунки летнею солярой

Эх бы, керосинчику чуток

На глазах садились плунжерные пары

Кто б остановился да помог,

Но на трассе пусто, пусто хоть ты тресни

И следов не видно от колес

Простонал, проплакал лебединой песней

Толком не поездивший насос

Выдуло кабину, пальцы занемели

И аккумулятору хана

Полз водила ночью посреди метели,

А ему мерещилась весна

Вот уже теплее стало понемногу

И наверно надо б отдохнуть

Проползти два метра до того сугроба

Проползти два метра и заснуть

Можно ставить точку, все бы было плохо,

Но другой водила, как и он

Помолившись к ночи шоферскому богу

Через этот проезжал район

И каким-то чудом он тогда увидел

Как уже не чувствуя метель

Падал обреченно брат его, водитель

В снежную холодную постель

Было утро ранним, ранним и морозным

И КАМАЗ к заправке подкатил

И заправщик ползал, вытирая слезы

И как пес нагадивший скулил,

А потом давился летнею солярой

Два стакан и без лишних слов

И не очень много и не очень мало

За здоровье наших шоферов

Степ, так степ навколо, не шумить мотор

У тому степу глухий замерзав шофер

Він заправив баки паливом по горло

Якби він знав, що заправляв,

Але заправник з нахабною і просоченою мордою

Гроші взявши, ні слова не сказав

І погнав водила в ніч свою машину,

А мороз раптом узяв, так придавив

І давилися фільтри білим парафіном

І тривогу двигун забив

Плакали форсунки літньою солярою

Ех би, гасові трохи

На очах сідали плунжерні пари

Хто б зупинився та допоміг,

Але на трасі порожньо, порожньо хоч ти тресни

І слідів не видно від коліс

Простогнав, проплакав лебединою піснею

Насос, що толком не поїздив

Видуло кабіну, пальці заніміли

І акумулятору хана

Повз водила вночі посеред хуртовини,

А йому мерехтіла весна

Ось уже тепліше стало потроху

І напевно треба б відпочити

Проповзти два метри до того кучугури

Проповзти два метри і заснути

Можна ставити крапку, все було б погано,

Але другий водила, як і він

Помолившись до ночі шоферському богу

Через цей проїжджав район

І якимось дивом він тоді побачив

Як уже не відчуваючи хуртовину

Падав приречено його брат, водій

Снігове холодне ліжко

Був ранок раннім, раннім і морозним

І КАМАЗ до заправки підкотив

І заправник повзав, витираючи сльози

І як пес нагадував скулив,

А потім давився літньою солярою

Дві склянки і без зайвих слів

І не дуже багато і не дуже мало

За здоров'я наших шоферів