Какой ты все-таки... - Григорий Заречный

А ты ушла моей любви не понимая

Обиду в сердце не на шутку затая

Так пусть теперь с тобой живёт собака злая,

А не такой орёл каким являюсь я Твой белый флаг, прости, я просто тупо не заметил

И так всё ясно, уж замуж невтерпёж

Я не хочу идти домой как на войну и каждый вечер

Хлебать один и тот же борщ

Ты вспомни, я говорил «Третий сорт не брак,

С пивом попрёт"и ты привыкла к этому так,

Что стала все мои слова воспринимать в натуре,

А я устал напоминать тебе, как конченой дуре,

О том, что я никаких обещаний не давал,

И вообще когда-то я тебе по — честному сказал,

Что каждый день спешить домой, прости, не мой конёк,

Я уважать себя заставил, но долго выдержать не смог

И не рассказывай мне сказки о большой любви

Я не поэт, но я скажу, любимая, стихами

Как говорят французы «Се ля ви «Поторопись домой некрупными шагами

ПРИПЕВ, А я задёрну занавески на окошке

И лягу грустная в холодную постель,

А на душе, а на душе скребутся кошки

Какой ты всё-таки кобель

Да ты такой же как и все вы малохольный

И вряд ли кто тебя затащит под венец

Ляжу-грущу, а сердцу больно

Какой ты всё-таки подлец

Эта песня о том, как любили двое,

О том, как любовь порой цепляет за живое

Эта песня о тебе, обо мне, короче, о нас

О том как ты меня затащить пыталась в ЗАГС,

Что из этого получилось,

Ну скажи на милость

Ведь даже в самых страшных снах такое б не приснилось

Насколько это было глупо, смешно и где-то пошло даже

И какая из твоей затеи получилась лажа

А ти пішла моєї любові не розуміючи

Образу в серце не на жарт затаївши

Так нехай тепер з тобою живе собака зла,

А не такий орел яким є я Твій білий прапор, пробач, я просто тупо не помітив

І так все ясно, вже заміж терпець

Я не хочу йти додому як на війну і щовечора

Хлібати один і той же борщ

Ти згадай, я сказав «Третій сорт нешлюб,

З пивом попре'і ти звикла до цього так,

Що почала всі мої слова сприймати в натурі,

А я втомився нагадувати тобі, як кінченій дурниці,

Про те, що я жодних обіцянок не давав,

І взагалі колись я тобі по чесному сказав,

Що щодня поспішати додому, вибач, не мій коник,

Я поважати себе змусив, але довго витримати не зміг

І не розповідай мені казки про велике кохання

Я не поет, але я скажу, кохана, віршами

Як кажуть французи «Се ля ві «Поспішай додому невеликими кроками

ПРИСПІВ, А я задерну фіранки на віконці

І лягу сумна в холодну постіль,

А на душі, а на душі шкребуть кішки

Який ти все-таки собака

Так ти такий ж як і всі ви малохольний

І навряд чи хто тебе затягне під вінець

Ляжу-грущу, а серцю боляче

Який ти все-таки негідник

Ця пісня про том, як любили двоє,

Про те, як кохання часом чіпляє за живе

Ця пісня про тебе, про мене, коротше, про нас

Про тому як ти мене затягнути намагалася в ЗАГС,

Що з цього вийшло,

Ну скажи на милість

Адже навіть у найстрашніших снах таке б не наснилося

Наскільки це було безглуздо, смішно і десь пішло навіть

І яка з твоєї витівки вийшла лажа