Долюшка - Григорий Заречный

Обдувают кабину ветры

И покоя не знает сердце

Знать мотаться всю жизнь по свету

Нагадала цыганка в детстве

Ох и вредной была та тетка

Что судьбу предсказала эту

И смотрю я на жизнь сквозь щетки

И наматываю километры

Ой, ты дороженька дальняя

Судьба моя беспокойная

Вокруг лишь степи бескрайние

Долюшка, долюшка дальнобойная

И гудят по бетонке скаты

Мошкара в мои стекла бьется

Может я отдохну когда-то,

Но пока все не удается

Лишь одно я усвоил четко

Жизнь проблемы сулит мне щедро,

А я смотрю на нее сквозь щетки

И наматываю километры

Нет бы бросить к чертям собачьим

Опостылевшую баранку,

Но года и солярку трачу

По сценарию той цыганки

И стираются в пыль колодки

И удача проходит в метре,

А я смотрю на нее сквозь щетки

И наматываю километры

Обдувають кабіну вітри

І спокою не знає серце

Знати мотатися все життя по світу

Нагадала циганка в дитинстві

Ох і шкідливою була та тітка

Що долю передбачила цю

І дивлюся я на життя крізь щітки

І намотую кілометри

Ой, ти, дорога далека

Доля моя неспокійна

Навколо лише степу безмежні

Долюшка, долюшка далекобійна

І гудуть по бетонці скати

Мошкара в мої стекла б'ється

Може я відпочину колись,

Але поки все не вдається

Лише одне я засвоїв чітко

Життя проблеми обіцяє мені щедро,

А я дивлюся на неї крізь щітки

І намотую кілометри

Ні кинути до чортів собачих

Застиглий бублик,

Але року та солярку витрачаю

За сценарієм тієї циганки

І стираються в пил колодки

І удача проходить в метрі,

А я дивлюся на неї крізь щітки

І намотую кілометри