Нам снится Афган - Голубые береты

Мечтали мы, что сядем в самолет,

Чтоб со страною этою простится,

Но лишь одно мы знали наперед,

Что нам Афганистан еще приснится.

Приснятся города и кишлаки,

Дороги, солнцем выжженные горы

И смерча вихреватые клубки,

Пустыни бесконечные просторы…

Только раны болят, к непогоде болят,

И опять перевал этой ночью нам снится,

Это память войны, той проклятой войны,

Что оставила в нас своей боли частицы.

И вот когда настал последний час,

Мы все прощанья горечь испытали,

Ведь провожала нас родная часть,

В которой мы давно своими стали.

Но бесконечны жизни перемены,

Года идут своею чередой,

И пусть достойной будет наша смена,

И наша часть пусть станет им родной.

Только раны болят, к непогоде болят,

И опять перевал этой ночью нам снится,

Это память войны, той проклятой войны,

Что оставила в нас своей боли частицы.

Это память войны, той проклятой войны,

Что оставила в нас жуткой боли частицы.

Мріяли ми, що сядемо в літак,

Щоб зі країною цією попрощається,

Але лише одне ми знали наперед,

Що нам Афганістан ще насниться.

Насняться міста і кишлаки,

Дороги, сонцем випалені гори

І смерч вихрові клубки,

Пустелі нескінченні простори.

Тільки рани болять, до негоди болять,

І знову перевал цієї ночі нам сниться,

Це пам'ять війни, тієї клятої війни,

Що залишила в нас свого болю частки.

І ось коли настала остання година,

Ми все прощання гіркоту випробували,

Адже проводила нас рідна частина,

У якій ми давно своїми стали.

Але нескінченні життя зміни,

Роки йдуть своєю чергою,

І нехай гідною буде наша зміна,

І наша частина нехай стане ним рідною.

Тільки рани болять, до негоди болять,

І знову перевал цієї ночі нам сниться,

Це пам'ять війни, тієї клятої війни,

Що залишила в нас свого болю частки.

Це пам'ять війни, тієї клятої війни,

Що залишила в нас жахливого болю частки.