У трапа самолета - Голубые береты

Отчего вдруг судьбе,

Отчего вдруг судьбе

Захотелось свести нас на год,

А потом разлучить на десятки?

Чтобы вспомнить тот год,

Чтобы вспомнить тот год

И бежать от него без оглядки.

Потому что тот год,

Потому что тот год

Заменил нам десяток с лихвою.

Это юности год,

Нашей памяти год

Породнил меня, друг мой,

С тобою…

Припев:

А у трапа самолета

Вдруг глаз кольнуло что — то,

Слеза скупая потекла.

Друг, не верь мне, я не плачу,

Просто не могу иначе —

Буду ждать теперь я лишь письма…

Вспомни, как жили мы,

Вспомни, как пели мы,

Улыбнись и пойми,

Что не зря это было.

Как в тяжелые дни

От любимых вдали

Пели песни свои,

Чтобы сердце в груди не остыло.

Вспомни наши мечты,

О надежде мечты

В жаркий день и холодные ночи.

И тогда ты вложи,

В свой конверт ты вложи

Нашей дружбы надежные строчки.

Припев.

Чому раптом долі,

Чому раптом долі

Захотілося звести нас на рік,

А потім розлучити на десятки?

Щоб згадати той рік,

Щоб згадати той рік

І втекти від нього без оглядки.

Бо той рік,

Тому що той рік

Замінив нам десяток із лишком.

Це юності рік,

Нашій пам'яті рік

Поріднив мене, друже мій,

З тобою…

Приспів:

А у трапа літака

Раптом око кольнуло щось,

Сльоза скупа потекла.

Друг, не вір мені, я не плачу,

Просто не можу інакше—

Чекатиму тепер я лише листи...

Згадай, як жили ми,

Згадай, як співали ми,

Усміхнися і зрозумій,

Що недаремно це було.

Як у важкі дні

Від улюблених вдалині

Співали пісні свої,

Щоб серце в грудях не охололо.

Згадай наші мрії,

Про надію мрії

У спекотний день і холодні ночі.

І тоді ти вклади,

У свій конверт ти вклади

Нашої дружби надійні рядки.

Приспів.