Эх, доля - Голубые береты

Снова тучи над землей хмурятся,

Дождь свинца над головой кружится,

Дрогнет палец на курке,

Жизнь ничья здесь не в цене.

Долю выбрали свою сами мы —

Разговаривать в бою с пулями,

Чтоб спокойно дома мог

В колыбели спать сынок.

Припев:

Эх, доля, вонзать штыки

На бранном поле нам, стало быть, с руки.

Эх, братцы, сыграем с судьбой,

Да после схватки вернемся ль домой?

В том солдата боевой дух живет,

Честь России сыновей не умрет.

Тех, кто с креслами в бою

Не спасут страну свою.

Обагрилась кровушкой алою

Сталь упругая штыков да в бою.

А иначе нам нельзя —

Ждут нас дома сыновья.

Припев.

Эх, доля, вонзать штыки

На бранном поле нам, стало быть, с руки.

Эх, братцы, сыграем с судьбой,

Да после схватки вернемся ль домой?

Эх, доля, вонзать штыки

На бранном поле нам, стало быть, с руки.

Эх, братцы, сыграем с судьбой,

Да после схватки вернемся ль домой?

Знову хмари над землею хмуряться,

Дощ свинцю над головою паморочиться,

Здригнеться палець на курці,

Життя нічия тут не в ціні.

Частку вибрали свою самі ми—

Розмовляти в бою з кулями,

Щоб спокійно вдома міг

У колисці спати синок.

Приспів:

Ех, частка, встромляти багнети

На браному полі нам, отже, з руки.

Ех, братики, зіграємо з долею,

Так після сутички повернемося додому?

Тому солдата бойовий дух живе,

Честь Росії синів не помре.

Тих, хто з кріслами в бою

Не врятують країну свою.

Обігрілася крихтою алою

Сталь пружна багнетів і в бою.

А інакше нам не можна—

Чекають нас удома сини.

Приспів.

Ех, частка, встромляти багнети

На браному полі нам, отже, з руки.

Ех, братики, зіграємо з долею,

Так після сутички повернемося додому?

Ех, частка, встромляти багнети

На браному полі нам, отже, з руки.

Ех, братики, зіграємо з долею,

Так після сутички повернемося додому?