Мы будем жить - Голубые береты

Судьбой военной счастлив и не скрою

С отличными парнями я служу.

А завтра в бой и может нашей кровью

О смысле жизни стих я напишу.

Ведь, может завтра пулемётной строчкой,

Патронами зловеще прозвеня,

Поставит враг в стихотворенье точку,

Безжалостно направив ствол в меня.

И вражьи пули сердца стук почуя,

Осиным роем мне вопьются в грудь,

Но не о смерти я сейчас толкую,

Я презираю фатализма путь.

О жизни говорю я вам ребята,

Мы будем жить в легендах и стихах.

Ведь, помнит мир советского солдата

С девчушкою спасенной на руках.

Мы будем жить в рассветах и закатах

В мерцанье звёзд и в шелесте волны,

Мы будем жить в молоденьких солдатах,

В делах страны, живущей без войны.

Мы будем жить и в вас и в ваших детях,

Мы станем ветром, колосом, дождём,

Мы будем жить и завтра на рассвете —

В тяжёлый бой за эту жизнь пойдём.

В тяжёлый бой за эту жизнь пойдём,

В тяжёлый бой за эту жизнь пойдём.

Долею військової щасливий і не скромний

З відмінними хлопцями я служу.

А завтра в бій і може нашою кров'ю

Про сенс життя вірш я напишу.

Адже, може завтра кулеметним рядком,

Патронами зловісно продзвеня,

Поставить ворог у вірш точку,

Безжально направивши стовбур у мене.

І ворожі кулі серця стук почувши,

Осиним роєм мені вп'ються в груди,

Але не про смерть я зараз тлумачу,

Я зневажаю фаталізму шлях.

Про життя кажу я вам хлопці,

Ми будемо жити в легендах і віршах.

Адже пам'ятає світ радянського солдата

З дівчинкою врятованою на руках.

Ми будемо жити в світанках і заходах сонця

У мерехтіння зірок і в шелесті хвилі,

Ми будемо жити в молоденьких солдатах,

У справах країни, яка живе без війни.

Ми будемо жити і у вас і у ваших дітях,

Ми станемо вітром, колосом, дощем,

Ми будемо жити і завтра на світанку.

У важкий бій за це життя підемо.

У важкий бій за це життя підемо,

У важкий бій за це життя підемо.