Svetlana et Maïakovski - Georgio

Et j’aimerais vraiment vous faire voir qu’aucun jour se ressemble

Chaque nuit a ses histoires d’amour et de sang

Sa p’tite gueule dans le miroir a de la tristesse à revendre

Elle ira voler leur grimoire, les arcs-en-ciel et les anges

Il pleut des larmes, des lames, des âmes perdues dans les cieux

Et cette femme a des airs de tortures pour les plus vicieux

Bienvenue dans les flammes de Pigalle, les nuits obscures

La face cachée d’la ville des amoureux

Elle danse comme Salomé dans la Bible, elle fait tourner la tête

J’croise les yeux ivres de ces hommes, Paris est une fête

Svetlana contacte ses amis, ment sa vie sur Internet

La princesse de la toundra n’est qu’une pute à Paris

Elle se cache pour pleurer, en séchant ses yeux elle comprit

Qu’elle essuyait ses rêves, qu’ici, c’est la guerre froide sans trêve

Au p’tit matin, retour dans la chambre de bonne

Avec une odeur qui hante les morts, et la froideur du mac qui cogne

Et quand tu dors

Ressens-tu le vent du Nord?

Je sais qu’il fait froid dehors

Mais réponds moi, es-tu morte?

Es-tu morte?

Es tu morte de peur par leur faute

Le matin se lève, tu as fini

Et tu mords, et tu mords les autres

Elle se rase la tête pour son côté féministe

Les mecs ne voient rien sur la rivière du Kama

Elle était irrésistible

La déprime a griffé son corps qu’elle expose sur l’trottoir

Ses yeux imbibés d’alcool nous raconte ses cauchemars

Mais de toute façon, qu’est c’qu’on s’en fout que la Terre tourne pas rond?

Est-ce que nous on tend la main?

Nan mais toute façon

Qu’est ce qu’on s’en fout d’aider son voisin

Svetlana est solitaire et c’est bien mieux comme ça

C’est l’feu dans sa tête quand elle fait les cent pas

Elle repense à hier, à ses parents qu’elle ne r’verra sans doute jamais

Aux enfants du village qui lui couraient après

À minuit et d’mi elle travaille, qu’il vente ou qu’il neige

Le ciel pollué garde les étoiles pour lui elle n’a pas d’privilège

Et elle s’invente rockstar ou amour perdu de florilège

Jusqu'à c’qu’un client bâtard, lui manque de politesse

Obligée d’simuler, qu’elle aime l'étranger allongé dans son lit

Ses pensées récitent, des poèmes de Maïakovski

Tu vois comme quoi on peut s'évader d’différentes façons

Lui il baise, elle elle pense

Le corps gelé et le souffle glaçon

Et quand tu dors

Ressens-tu le vent du Nord?

Je sais qu’il fait froid dehors

Mais réponds moi, es-tu morte?

Es-tu morte?

Es tu morte de peur par leur faute

Le matin se lève, tu as fini

Et tu mords, et tu mords les autres

І я дуже хотів би показати вам, що жоден день не схожий

Кожна ніч має свої історії кохання та крові

На його маленькому личку в дзеркалі лишається смутку

Вона вкраде їхній гримуар, веселки та ангелів

Це дощ сліз, лез, душ, загублених у небі

І ця жінка схожа на тортури для найзлобніших

Ласкаво просимо до полум'я Пігаль, темні ночі

Прихована сторона міста закоханих

Вона танцює, як Саломея в Біблії, від неї голова паморочиться

Я зустрічаюся з п'яними очима цих чоловіків, Париж - це вечірка

Світлана зв'язується з друзями, бреше про своє життя в Інтернеті

Принцеса тундри - просто повія в Парижі

Вона ховається, щоб плакати, висушуючи очі, вона розуміє

Що вона стерла свої мрії, що тут холодна війна без перемир'я

Рано вранці назад до кімнати покоївки

З запахом, який переслідує мертвих, і холодом звідника, який стукає

А коли спиш

Ти відчуваєш північний вітер?

Я знаю, що надворі холодно

Але відповідай мені, ти мертвий?

Ти мертвий?

Ти налякався до смерті з їхньої вини

Ранкова перерва, готово

І кусаєш, і кусаєш інших

Вона голить голову для своєї феміністської сторони

На річці Кама хлопці нічого не бачать

Вона була непереборною

Депресія подряпала її тіло, яке вона виставляє на тротуар

Його просочені алкоголем очі розповідають про його кошмари

Але в будь-якому випадку, кого хвилює, якщо Земля помиляється?

Ми простягаємо руку?

Ні, але все одно

Хто дбає про допомогу ближньому

Світлана самотня, і так набагато краще

Це вогонь у її голові, коли вона крокує

Вона згадує вчорашній день, своїх батьків, яких, мабуть, більше ніколи не побачить

Дітям села, які бігли за ним

О півтори ночі вона працює, чи то продає, чи то сніг

Забруднене небо тримає зірки при собі, воно не має привілеїв

І вона винаходить собі рок-зірку або втрачену любов до антології

Поки негідний клієнт, йому не вистачає ввічливості

Зобов'язана симулювати, що вона любить незнайомця, який лежить у її ліжку

Його думки декламують, вірші Маяковського

Ви бачите, як ми можемо втекти різними способами

Він трахкає, думає вона

Замерзле тіло і дихання бурульки

А коли спиш

Ти відчуваєш північний вітер?

Я знаю, що надворі холодно

Але відповідай мені, ти мертвий?

Ти мертвий?

Ти налякався до смерті з їхньої вини

Ранкова перерва, готово

І кусаєш, і кусаєш інших