Adolescence - Georges Moustaki

Je me souviens du temps oùj'étais un poète:

Je filais dans le vent sur ma motocyclette,

Ma guitare sur le dos et la tête pleine de mots.

Je m’arrêtais parfois pour cueillir une fleur,

Pour cueillir une fille sur le bord d’un chemin,

Ou bien lorsqu’il y avait une panne àmon moteur,

Et puis je repartais un peu plus loin.

Soleil ou mauvais temps, c'était toujours la fête:

Je dormais dans les champs parmi les pâquerettes,

Me lavais dans le ruisseau en écoutant les oiseaux.

Je volais quelques fruits et c'était un festin;

Le vin rouge était rare, mais l’ivresse était là.

Je ne mourais jamais ni de soif ni de faim,

Et je ne faisais rien de mes dix doigts.

Et puis de temps en temps je chantais àtue-tête;

Quand ça plaisait aux gens, je leur faisais la quête.

Ça ne rapportait pas lourd, mais c'était bien assez

Pour aller boire un verre avec tous les copains,

Les amis de toujours, de tous les continents,

Tous les gitans, tous les nomades musiciens,

Et tous ceux qui vivaient de l’air du temps.

Je me rappelle ce temps oùj'étais un poète

J'étais adolescent, ni ange ni trop bête.

Ce temps-làest révolu, je ne le reverrai plus,

Et s’il m’arrive de croiser sur mon chemin

Un de ceux qui ressemble àcelui que je fus,

Je lui fais un salut, un signe de la main.

C’est mon Adolescence que je salue.

Je lui fais un salut, un signe de la main,

Ou bien je fais semblant de ne l’avoir pas vu.

Пам'ятаю, як був поетом:

Я мчав за вітром на своєму мотоциклі,

Моя гітара на спині, а голова повна слів.

Іноді я зупинявся, щоб зірвати квітку,

Щоб забрати дівчину біля дороги,

Або коли в моєму двигуні сталася поломка,

А потім пішов би трохи далі.

Сонце чи погана погода, це завжди була вечірка:

Я спав у полі серед ромашок,

Мився в струмку, слухаючи пташок.

Я вкрав фрукти, і це було свято;

Червоного вина було мало, але сп’яніння було.

Я ніколи не вмирав ні від спраги, ні від голоду,

І десятьма пальцями я нічого не робив.

А потім час від часу я підспівував;

Коли людям це подобалося, я запитував їх.

Платило не так багато, але вистачило

Щоб піти випити з усіма друзями,

Друзі на все життя, з усіх континентів,

Всі цигани, всі музичні кочівники,

І всі ті, хто жив за духом часу.

Пам’ятаю, як був поетом

Я був підлітком, ні ангелом, ні занадто дурним.

Цей час закінчився, я його більше не побачу,

І якщо я випадково перетну собі шлях

Один із тих, хто схожий на мене,

Я передаю йому привіт, махаю рукою.

Я вітаю свою юність.

Я передаю йому привіт, махаю,

Або я вдаю, що не бачив.