Мурманск - Геннадий Жаров

По сопкам шатается белая ночь.

Бессоница.

Глаз не сомкнуть.

Тук-тук — каблучки удаляются прочь,

Не смея ко мне завернуть.

А жаль!

Мне вот тоже чего-то не спится,

Мне было б о чем рассказать,

Ведь память без употребленья пылится

И это так просто понять.

Полгода качала и пела волна

Свои заунывные песни.

Прямо по курсу маячит стена…

Не спится, хоть тресни!

А рядом гитарные струны выводят

Знакомый мотив за окном,

Фальшивя, мне душу все больше изводят,

Тоскуют о чем-то своем.

Рука, та что женщин смогла б приласкать,

На горлышко фляги упала,

Ну что же, за тех, кому в море опять,

За тех, кто вернулся к причалу!

И бродят по Мурманску в поисках счастья

Всю ночь напролет моряки,

И предвещают шторма и ненастья

Тревожные с моря гудки.

По сопках хитається біла ніч.

Безсоння.

Око не зімкнути.

Тук-тук - каблучки віддаляються геть,

Не сміючи до мене загорнути.

А жаль!

Мені ось теж чогось не спиться,

Мені було б про що розповісти,

Адже пам'ять без ужитку припадає пилом

І це так просто зрозуміти.

Півроку хитала і співала хвиля

Свої тужливі пісні.

Прямо по курсу маячить стіна…

Не спиться, хоч трісну!

А рядом гітарні струни виводять

Знайомий мотив за вікном,

Фальшивя, мені душу все більше зневажають,

Тужать про щось своє.

Рука, та що жінок змогла б приголубити,

На шийку фляги впала,

Ну, що, за тих, кому в морі знову,

За тих, хто повернувся до причалу!

І бродять по Мурманську в пошуках щастя

Всю ніч безперервно моряки,

І передбачають шторму та негоди

Тривожні з моря гудки.