Son Görüş - Elnarə Xəlilova, PRoMete

Bitər bütün dəli eşqlər

Bizimki bitməz

O gülüşün, görünüşün

Fikrimdən getməz

Sanki double espresso

Yuxumu çəkdin ərşə

Yalvarıram, gəl, gəl, gəl, gəl

Son görüşə

Son dəfə səninlə görüşək

Nə olar, olar

Bəlkə bahar gələr

Bəlkə güllər solar

Son dəfə baxarıq bəlkə də

Göz-gözə

Bəlkə də yetmədi

Bu görüş bizə

Son dəfə səninlə görüşək

Nə olar, olar

Bəlkə bahar gələr

Bəlkə güllər solar

Son dəfə baxarıq bəlkə də

Göz-gözə

Bəlkə də yetmədi

Bu görüş bizə

Bircə məni atma, atma, atma

Buraxıb getmə

Bircə məni atma, atma, atma

Sənsiz heçəm

Bircə məni atma, atma, atma

Buraxıb getmə

Bircə məni atma, atma, atma

Sənsiz heçəm

Ən gözəl sətirlər yazılır həsrətin təsiriylə

Sən mənə təsir elə, qoy mən yazım xoşbəxtlikdən

Dəstəyin o biri ucunda ağlayıb dedin — son görüşdür

Bil, mən yenə də şikayət etməyəcəm bu bəxtimdən

Səni mənə elə-belə rast gətirə bilməz fələk

Burda biz bilmədiyimiz bir hikmət olssa gərək

Yaşamaq yanmaqsa, sevmək partlamaqdır

Partladıq, parçalandıq, hissləri yaydı külək

Məni sənlə görüşə gətirən yollar

Necə də qısadır

Nə zaman uçaq?

Başlanğıclar kimi olmur

Heç vaxt sonlar

Və sənin o gözlərin…

Mənə baxır onlar

Son dəfə səninlə görüşək

Nə olar, olar

Bəlkə bahar gələr

Bəlkə güllər solar

Son dəfə baxarıq bəlkə də

Göz-gözə

Bəlkə də yetmədi

Bu görüş bizə

Bircə məni atma, atma, atma

Buraxıb getmə

Bircə məni atma, atma, atma

Sənsiz heçəm

Bircə məni atma, atma, atma

Buraxıb getmə

Bircə məni atma, atma, atma

Sənsiz heçəm

Всі божевільні кохання закінчуються

Наше не закінчується

Та посмішка, подивися

Це не виходить із мого розуму

Це як подвійний еспресо

Ти взяв мою мрію на трон

Будь ласка, прийди, прийди, прийди, прийди

До останньої зустрічі

Давай зустрінемося з тобою востаннє

Що можна зробити

Може, весна настане

Можливо, квіти зів’януть

Можливо, ми подивимося на це востаннє

Обличчям до обличчя

Можливо, він не їв

Ця зустріч нам розповіла

Давай зустрінемося з тобою востаннє

Що можна зробити

Може, весна настане

Можливо, квіти зів’януть

Можливо, ми подивимося на це востаннє

Обличчям до обличчя

Можливо, він не їв

Ця зустріч нам розповіла

Тільки не кидай мене, не кидай, не кидай

Не залишай

Тільки не кидай мене, не кидай, не кидай

Я не можу жити без тебе

Тільки не кидай мене, не кидай, не кидай

Не залишай

Тільки не кидай мене, не кидай, не кидай

Я не можу жити без тебе

Під впливом туги пишуться найкрасивіші рядки

Ви вражаєте мене, дозвольте мені писати з радістю

Ти плакав на тому кінці опори і говорив - це остання зустріч

Знаєш, я більше не буду скаржитися на це щастя

Я не можу тебе так зустріти

Тут має бути мудрість, якої ми не знаємо

Жити – горіти, любити – вибухати

Ми вибухнули, ми розбилися, вітер розвіяв наші почуття

Шляхи, які привели мене до зустрічі з тобою

Як коротко

Коли летіти?

Це не як закваски

Ніколи не закінчується

І ці твої очі…

Вони дивляться на мене

Давай зустрінемося з тобою востаннє

Що можна зробити

Може, весна настане

Можливо, квіти зів’януть

Можливо, ми подивимося на це востаннє

Обличчям до обличчя

Можливо, він не їв

Ця зустріч нам розповіла

Тільки не кидай мене, не кидай, не кидай

Не залишай

Тільки не кидай мене, не кидай, не кидай

Я не можу жити без тебе

Тільки не кидай мене, не кидай, не кидай

Не залишай

Тільки не кидай мене, не кидай, не кидай

Я не можу жити без тебе