Mario Neta - El Cuarteto de Nos

Voy por la ruta en mi camioneta blanca

Está un poco vieja, pero todavía arranca

Y subo la radio a un volumen intenso

A veces, prefiero no escuchar lo que pienso

Y un tipo hablando con lenguaje complicado

Dice que sólo queremos estar ocupados

Para no ver la realidad ni la vida tal cual es

Y que hay que terminar con tanta estupidez

Todo demanda nuestra participación

Las marcas, las redes o la televisión

Pseudo-actividades que nos atan y condenan

Para satisfacer voluntades ajenas

¡Y el último en quedar que apague la luz!

(La-la-la, la-la-la) Y yo sigo acelerando

(La-la-la, la-la-la) Pero no tengo apuro

Trabajando duro, ganando el dinero

Y comprar lo que no sé si necesito pero quiero

Y cada mañana, siempre me pregunto

Por qué el despertador quiere gritarme:

«¡Dale, Mario Neta, son las siete, levantate!»

Freno, arranco

En la radio hay un aviso que me pide que le pida plata a un banco

Y bueno, quizás un préstamo no viene mal

Justo estaba yendo al mall para ver qué puedo comprar

Terminó la tanda y el tipo sigue hablando

Y va filosofando sobre el mal que nos va hundiendo

Estamos queriendo humo, y humo nos están vendiendo

Y como estamos durmiendo el alma nos están robando

Felicidad enlatada para un mundo infeliz

Puro barniz, todo se consume rápido y sin bizz

Esta sociedad es como un pelo sin frizz

¡Si en marzo es novedad, es viejo en abril!

(La-la-la, la-la-la) Y yo sigo acelerando

(La-la-la, la-la-la) Pero no tengo apuro

Trabajando duro, ganando el dinero

Y comprar lo que no sé si necesito pero quiero

Y cada mañana, siempre me pregunto

Por qué el despertador quiere gritarme:

«¡Dale, Mario Neta, son las siete, levantate!»

«Se nos va la tanda y continuamos con el sonido bestial del Cuarteto de Nos»

¿Me habla a mí?

¿Este tipo me habla a mí?

¿Será que no entendí?

¿Será que me perdí?

¿Y?

¿Para qué me voy a complicar?

¿Para que me voy a cuestionar, si soy feliz así?

Sé que el silencio es a veces violento

Pero estoy dudando si no será necesario

Escuchar un poco más lo que pienso

Y apagar un rato la radio

«En el día de hoy, producción de bienes improductivos, capacitación de diógenes

mediáticos, control de obsolescencia planificada, y seguimos con el coro»

(La-la-la, la-la-la) Y yo sigo acelerando

(La-la-la, la-la-la) Pero no tengo apuro

Trabajando duro, ganando el dinero

Y comprar lo que no sé si necesito pero quiero

Y cada mañana, siempre me pregunto

Por qué el despertador quiere gritarme:

«¡Dale, Mario Neta, son las siete, levantate!»

Я їду дорогою на своєму білому фургоні

Це трохи застаріло, але все ще починається

І я вмикаю радіо на інтенсивну гучність

Іноді я вважаю за краще не слухати те, що я думаю

І хлопець говорить складною мовою

Каже, що ми просто хочемо бути зайняті

Не бачити реальність чи життя таким, яким воно є

І що ми повинні покінчити з такою дурістю

Усе вимагає нашої участі.

Бренди, мережі чи телебачення

Псевдодіяльність, яка зв’язує і засуджує нас

Щоб задовольнити бажання інших

І останній залишився вимкнути світло!

(Ла-ла-ля, ля-ла-ля) А я продовжую мчати

(Ла-ла-ля, ля-ля-ля) Але я не поспішаю

Наполегливо працює, заробляє гроші

І купую те, що не знаю, чи потрібно, але я хочу

І кожного ранку я завжди дивуюся

Чому будильник хоче на мене кричати:

— Давай, Маріо Нета, сьома година, вставай!

Я гальмую, заводжу

По радіо з’явилося повідомлення, що просять попросити гроші в банку

І добре, можливо, кредит непоганий

Я просто йшов у торговий центр, щоб подивитися, що я можу купити

Партія закінчилася, а хлопець все ще говорить

І він філософствує про зло, яке тоне нас

Ми хочемо курити, а вони нам продають дим

А оскільки ми спимо, то нашу душу крадуть

Консервне щастя для нещасного світу

Чистий лак, все витрачається швидко і без кайфу

Це суспільство схоже на волосся без кудряшки

Якщо в березні новий, то в квітні старий!

(Ла-ла-ля, ля-ла-ля) А я продовжую мчати

(Ла-ла-ля, ля-ля-ля) Але я не поспішаю

Наполегливо працює, заробляє гроші

І купую те, що не знаю, чи потрібно, але я хочу

І кожного ранку я завжди дивуюся

Чому будильник хоче на мене кричати:

— Давай, Маріо Нета, сьома година, вставай!

«Танда йде, а ми продовжуємо зі звірячим звуком Cuarteto de Nos»

я розмовляю сама з собою?

Цей хлопець розмовляє зі мною?

Чи може я не зрозумів?

Чи може бути, що я заблукав?

Y?

Чому я буду собі ускладнювати?

Навіщо мені питати себе, якщо я так щасливий?

Я знаю, що мовчання іноді буває жорстоким

Але я сумніваюся, що це не буде потрібно

Послухайте ще трохи, що я думаю

І вимкніть на час радіо

«У цей день виробництво непродуктивних товарів, навчання діогенів

медіа, контроль запланованого старіння, а ми продовжуємо хором»

(Ла-ла-ля, ля-ла-ля) А я продовжую мчати

(Ла-ла-ля, ля-ля-ля) Але я не поспішаю

Наполегливо працює, заробляє гроші

І купую те, що не знаю, чи потрібно, але я хочу

І кожного ранку я завжди дивуюся

Чому будильник хоче на мене кричати:

— Давай, Маріо Нета, сьома година, вставай!