El lado soleado de la calle - El Cuarteto de Nos

Voy caminando por el lado

soleado de la calle

No me aparto de mi rumbo

mirando los detalles

Y encontrarme de ese lado

es algo que no me asombra

Porque mi madre me decía:

«Nene, andá por la sombra».

Camino sin apuro

y el sol está caliente

No me importa que me griten

ni me llamen los de enfrente

Que me observan y me hacen

así con el dedo

Y yo doy vuelta la cabeza

y me hago el que no los veo.

Pero no me molesta ese proceder

Ya estuve de ese lado

y puedo entender…

Voy caminando mientras cargo

mi historia en la mochila

Y a veces no puedo ver

con tanta luz que me encandila

Y si no quiero que descubran

que ando meditabundo

Me pongo mis lentes negros

y me meto en mi mundo.

Elijo una cancion y la pongo a sonar

Y subo el volumen

en mi auricular…

Y aunque no me da

miedo a pasar,

ni a regresar

Sé que no quiero volver a cruzar

La linea esta ahí

la puedo sentir

Pero el sol da en la cara

y se esta bien así.

Sé dónde estoy, sé dónde voy

Pero reconozco lo débil que soy

Mejor no insistir en volver a vivir

En lugares en donde uno ha sido feliz.

Voy caminando por el lado

soleado de la calle

Y espero que esta vez

la intuición no me falle

Y de reojo a veces miro

el lado sombrío

Pero mejor no miro mucho

que sino me desvío.

Pero aunque los que sepan

me digan que no

Yo se muy bien que existe

el lado oscuro del sol…

Y aunque no me da

miedo a pasar

ni a regresar

Sé que no quiero volver a cruzar

La linea está ahí

la puedo sentir

Pero el sol da en la cara

y se está bien así.

Sé dónde estoy, sé dónde voy

Pero reconozco lo débil que soy

Mejor no insistir en volver a vivir

En lugares en donde uno ha sido feliz.

No, no, no, no, no, no…

Y aunque no me da

miedo a pasar

ni a regresar

Sé que no quiero volver a cruzar

La linea esta ahí

la puedo sentir

Pero el sol da en la cara

y se esta bien así.

Sé dónde estoy, sé dónde voy

Pero reconozco lo débil que soy

Mejor no insistir en volver a vivir

En lugares en donde uno ha sido feliz.

Я йду збоку

сонячна вулиця

Я не відхиляюся від свого курсу

дивлячись на деталі

І опинитися на тому боці

це те, що мене не дивує

Бо мама сказала мені:

«Дитино, прогуляйся в тіні».

Я ходжу без поспіху

і сонце жарко

Мені байдуже, якщо вони кричать на мене

навіть не називай мене тими, що попереду

Що вони спостерігають за мною і роблять зі мною

так пальцем

І я повертаю голову

і я роблю вигляд, що не бачу їх.

Але така поведінка мене не турбує

Я вже був на тому боці

і я можу зрозуміти...

Я ходжу під час зарядки

моя історія в рюкзаку

А іноді я не бачу

з такою кількістю світла, що засліплює мене

І якщо я не хочу, щоб вони дізналися

Я медитативний

Я одягнув чорні окуляри

і я потрапляю в свій світ.

Я вибираю пісню і граю її

І я збільшую гучність

в моїй гарнітурі…

І хоча це мені не дає

боїться пройти,

ні повернутися

Я знаю, що не хочу знову перетинатися

лінія є

я це відчуваю

Але сонце б’є в обличчя

і так добре.

Я знаю, де я, я знаю, куди я йду

Але я знаю, який я слабкий

Краще не наполягати на тому, щоб знову жити

У місцях, де людина була щаслива.

Я йду збоку

сонячна вулиця

І я сподіваюся, що цього разу

інтуїція мене не підводить

І краєм ока іноді дивлюся

тіньова сторона

Але я краще не дивлюся занадто багато

інакше я відхиляюсь.

Але навіть якщо ті, хто знає

скажи мені ні

Я добре знаю, що воно існує

темна сторона сонця...

І хоча це мені не дає

страх проходження

ні повернутися

Я знаю, що не хочу знову перетинатися

лінія є

я це відчуваю

Але сонце б’є в обличчя

і так добре.

Я знаю, де я, я знаю, куди я йду

Але я знаю, який я слабкий

Краще не наполягати на тому, щоб знову жити

У місцях, де людина була щаслива.

Ні, ні, ні, ні…

І хоча це мені не дає

страх проходження

ні повернутися

Я знаю, що не хочу знову перетинатися

лінія є

я це відчуваю

Але сонце б’є в обличчя

і так добре.

Я знаю, де я, я знаю, куди я йду

Але я знаю, який я слабкий

Краще не наполягати на тому, щоб знову жити

У місцях, де людина була щаслива.