21 de septiembre - El Cuarteto de Nos

Tu mirada transparente atravesandonos

Tan ausente y tan distante

Brillando de tristeza y de inseguridad

Resplandeciente de temor y soledad

Dudando quién está en tu piel

Ahí estás

Presa de este maldito mal

Que apago la luz de tu ser

Que arrasó con tus recuerdos que nunca van a volver

Y la vida te vuelve a emboscar

En septiembre una vez más

Buscando sin saberlo primavera oscura y paz

Tu memoria ya no tiene tiempo ni lugar

Son tus gestos y tus marcas

Se esfumó y es incapaz de perfumar

Tus 21 gramos de alma

Que en algún lado aún están

Y pensar

Que algunos años atrás

Decías con convicción

Que el olvido era una forma de venganza y de perdón

Que el olvido es libertad

Y afirmando esta contradicción

Te fuiste tan de a poco que nunca dijiste adiós

Y aunque sé que mi nombre

Ya no pronunciarás

No duele oírte contar

Cómo fue tu primer beso

Y en medio de esta guerra

De rabia y desconcierto

Te vas perdiendo

Te vas perdiendo

Ahí estás

Presa de este maldito mal

Que apago la luz de tu ser

Que arrasó con tus recuerdos que nunca van a volver

Y la vida te vuelve a emboscar

En septiembre una vez más

Buscando sin saberlo primavera oscura y paz

Y algunos años atrás

Decías con convicción

Que el olvido era una forma de venganza y de perdón

Que el olvido es libertad

Y afirmando esta contradicción

Te fuiste tan de a poco que nunca dijiste adiós

Termina otro 21 de septiembre

Adiós

Твій прозорий погляд проходить крізь нас

Такий відсутній і такий далекий

Сяє смутком і невпевненістю

Сяє страхом і самотністю

Сумніваєтеся, хто у вашій шкірі

Ось ти де

Жертвою цього проклятого зла

Щоб я вимкнув світло твоєї істоти

Це знищило ваші спогади, які ніколи не повернуться

І життя знову підстерігає вас

Ще раз у вересні

Шукаючи несвідомо темної весни і спокою

Ваша пам'ять більше не має ні часу, ні місця

Це ваші жести і ваші позначки

Він зник і не може парфумувати

Ваш 21 грам душі

що вони ще десь є

І думати

що кілька років тому

Ви переконано сказали

Це забуття було формою помсти і прощення

Це забуття – це свобода

І підтверджуючи це протиріччя

Ти залишив так мало, що так і не попрощався

І хоча я знаю своє ім’я

ти більше не будеш вимовляти

Не завадить почути, як ти лічиш

Яким був твій перший поцілунок

І посеред цієї війни

Від люті й розгубленості

ти заблукаєш

ти заблукаєш

Ось ти де

Жертвою цього проклятого зла

Щоб я вимкнув світло твоєї істоти

Це знищило ваші спогади, які ніколи не повернуться

І життя знову підстерігає вас

Ще раз у вересні

Шукаючи несвідомо темної весни і спокою

і кілька років тому

Ви переконано сказали

Це забуття було формою помсти і прощення

Це забуття – це свобода

І підтверджуючи це протиріччя

Ти залишив так мало, що так і не попрощався

Закінчиться ще 21 вересня

До побачення