Mai Més - Ebri Knight

Som fulles brandant al vent,

Juntes fem una gran fressa.

Som el poble, som la gent,

Crit eixut que mai no cessa.

Som branques que com assots

Colpegem l’elit selecta.

Som bruixes, som alcavots.

Tenim l'ànima insurrecta.

Som l’escorça del nou temps,

Marginals i perifèrics.

Som poetes dels extrems,

Avalotadors quimèrics.

Som el tronc que, tocant cel,

Busca el sol amb optimisme.

Som el veïnat rebel

Que venç l’ombra del feixisme.

Som l’arbre que resta en peu,

Després de cada batalla.

Som la força, som la veu,

L’esperit que mai no calla.

Mai més serem llenya, cendra o carbó.

Contra el ciment, serem sempre llavor.

Mai més destrals escapçant el futur.

Mai més, enlloc, contra ningú.

Som arrels que amb serenor

Poc a poc trenquem la terra.

Som l’exèrcit redemptor,

Els barris en peu de guerra.

Som el bosc que guanyarà

La ciutat, la tirania.

Som els guerrers del demà,

Som els fills de la utopia.

Som l’arbre que resta en peu,

Després de cada batalla.

Som la força, som la veu,

L’esperit que mai no calla.

Mai més serem llenya, cendra o carbó.

Contra el ciment, serem sempre llavor.

Mai més destrals escapçant el futur.

Mai més, enlloc, contra ningú.

Ми листя, що розгойдується на вітрі,

Разом ми робимо велику зміну.

Ми люди, ми люди,

Сухий плач, який не вщухає.

Ми гілки, які люблять батоги

Ми потрапили в обрану еліту.

Ми відьми, ми алькавоти.

У нас повстанська душа.

Ми скоринка нового часу,

Граничні та периферійні.

Ми поети крайнощів,

Прес-підбирачі химерні.

Ми той стовбур, що, торкаючись неба,

Шукайте сонця з оптимізмом.

Ми – бунтівний район

Подолати тінь фашизму.

Ми дерево, що стоїть,

Після кожного бою.

Ми - сила, ми - голос,

Дух, який ніколи не припиняється.

Ми більше ніколи не будемо дровами, попелом чи вугіллям.

Проти цементу ми завжди будемо насінням.

Ніколи більше сокири не тікають від майбутнього.

Ніколи більше, ніде, проти когось.

Ми коріння, що з спокоєм

Мало-помалу ламаємо землю.

Ми - рятівна армія,

Околиці на війні.

Ми той ліс, який переможе

Місто, тиранія.

Ми воїни завтрашнього дня,

Ми діти утопії.

Ми дерево, що стоїть,

Після кожного бою.

Ми - сила, ми - голос,

Дух, який ніколи не припиняється.

Ми більше ніколи не будемо дровами, попелом чи вугіллям.

Проти цементу ми завжди будемо насінням.

Ніколи більше сокири не тікають від майбутнього.

Ніколи більше, ніде, проти когось.