Foc - Ebri Knight

Des de les mines tristes a ciutats de carbó

Ens han cremat els llibres i ens han clavat la por

Hem caminat pels segles, hem navegat pels anys

Amb sorra a les sabates i amb pedres a les mans

Hem fet caure nissagues, hem escalfat l’hivern

I amb torxes i fogueres hem fet glaçar l’infern

Vam prendre la Bastilla amb els nostres ferits

Xiulant les guillotines als carrers de París

Els pobles s’aixequen, els barris desperten

I a cops de mitjanit fan sortir el sol

Sents clara la crida, et cou la ferida

La teva vida és en joc.

Pren aire i crida: foc!

El pa que no teníem el vam prendre dels rics

Vam prendre Barcelona l’estiu del trenta-sis

I dels crits de la selva als xiscles de l’oblit

Totes les veus gemeguen;

ha començat la nit

Ens van sembrar misèries, ens van sembrar terrors

I ara enmig de les cendres veuran com creixen flors

El nostre món desperta, desperta el nostre món

I entre reixes que cauen, el seu pitjor malson

Els pobles s’aixequen, els barris desperten

I a cops de mitjanit fan sortir el sol

Sents clara la crida, et cou la ferida

La teva vida és en joc.

Pren aire i crida: foc!

Creuant deserts, creuant fronteres

Creuant el mar, creuant el mar

Creuant el cel, creuant tempestes

Creuant el mar, creuant el mar

Els pobles s’aixequen, els barris desperten

I a cops de mitjanit fan sortir el sol

Sents clara la crida, et cou la ferida

La teva vida és en joc.

Pren aire i crida: foc!

Від сумних шахт до вугільних міст

Вони спалили наші книги і налякали нас

Ми йшли століттями, ми пливли роками

З піском у черевиках і камінням у руках

Тонули, зиму зігріли

І з смолоскипами та багаттями ми заморозили пекло

Ми взяли Бастилію з нашими пораненими

На вулицях Парижа свистять гільйотини

Села піднімаються, околиці прокидаються

А опівночі вони змушують сходити сонце

Чуєш дзвінок чистий, твоя рана горить

На кону ваше життя.

Зробіть подих і крикніть: вогонь!

Хліб, якого не було, ми забрали у багатих

Ми взяли Барселону влітку 1936 року

І від криків джунглів до криків забуття

Стогнуть усі голоси;

ніч почалася

Вони посіяли в нас нещастя, вони посіяли в нас жах

А тепер серед попелу вони побачать, як ростуть квіти

Наш світ пробуджується, будить наш світ

І між падаючими гратами — його найгірший кошмар

Села піднімаються, околиці прокидаються

А опівночі вони змушують сходити сонце

Чуєш дзвінок чистий, твоя рана горить

На кону ваше життя.

Зробіть подих і крикніть: вогонь!

Перетинаючи пустелі, перетинаючи кордони

Перетинаючи море, переходячи море

Перетинають небо, перетинають бурі

Перетинаючи море, переходячи море

Села піднімаються, околиці прокидаються

А опівночі вони змушують сходити сонце

Чуєш дзвінок чистий, твоя рана горить

На кону ваше життя.

Зробіть подих і крикніть: вогонь!