1967 - Don McLean

In 1967, the draft caught up with me

Me and my pal Joe went off to war

We might find hero’s heaven

But we’d keep the country free

We would surely win just like before

Roy Rogers he was on his horse

And Buck Jones drew his gun

We would surely win of course

When the battle was all done

1967, I came back alone

They brought Joe back in plastic on the plane

1967 seems so long ago

But I can’t forget my friend or ease my pain

His family may forget him

His children may regret him

His wife may find another

And go on

His picture may grow faded

And the world he knew gone jaded

But as long as I shall live I surely know

I never will forget my buddy Joe

In 1967, the war was raging on

Our country was divided and reborn

Though I was back at home, I had never left Saigon

'Cause all I got was ridicule and scorn

This was no place for hero’s now

They all seemed to resent me

They said, «Why did you ever go?»

I said, «Because they sent me»

1967, they buried my friend Joe

And I was flashing back while people wept

I thought of how he saved us

And I watched the land-mine blow

And I looked down at his dog-tag that I kept

You’ll always be a young man

You always will be smiling

You always will be confident and true

Your picture may grow faded

And the world you knew gone jaded

But as long as I shall live I surely know

I never will forget my buddy Joe

Long as I shall live I surely know

I never will forget you buddy Joe

У 1967 році проект наздогнав мене

Я і мій приятель Джо пішли на війну

Ми можемо знайти рай героя

Але ми збережемо країну вільною

Ми обов’язково переможемо, як і раніше

Рой Роджерс, він був на своєму коні

І Бак Джонс витягнув пістолет

Звичайно, ми б виграли

Коли весь бій закінчився

1967 року, я повернувся сам

Вони повернули Джо в пластиковому літаку

1967 рік здається таким давним

Але я не можу забути свого друга чи полегшити свій біль

Його родина може забути

Його діти можуть пошкодувати про нього

Його дружина може знайти іншого

І продовжуйте

Його малюнок може стати тьмяним

І світ, який він знав, виснажив

Але доки я буду жити, я точно знаю

Я ніколи не забуду свого друга Джо

У 1967 році війна вирувала

Наша країна була розділена і відродилася

Хоча я повернувся удома, я ніколи не покидав Сайгон

Бо все, що я отримав — це насмішки та зневаги

Тепер це не місце для героїв

Здавалося, всі вони мене обурювали

Вони сказали: «Чому ти взагалі пішов?»

Я сказала: «Тому що вони мене послали»

1967 року вони поховали мого друга Джо

І я спалахнув, коли люди плакали

Я думав про те, як він нас врятував

І я спостерігав за ударом міни

І я подивився на його жерку, яку заберіг

Ви завжди будете молодою людиною

Ви завжди будете усміхатися

Ви завжди будете впевнені в собі та правдиві

Ваше зображення може стати тьмяним

І світ, який ти знав, виснажив

Але доки я буду жити, я точно знаю

Я ніколи не забуду свого друга Джо

Поки я буду жити, я точно знаю

Я ніколи не забуду тебе, друже Джо