Vincent (Starry, Starry Night) - Don McLean

Starry, starry night

Paint your palette blue and gray

Look out on a summer’s day

With eyes that know the darkness in my soul

Shadows on the hills

Sketch the trees and the daffodils

Catch the breeze and the winter chills

In colors on the snowy linen land

And now I understand

What you tried to say to me

How you suffered for your sanity

How you tried to set them free

They would not listen they did not know how

Perhaps they’ll listen now

Starry, starry night

Flaming flowers that brightly blaze

Swirling clouds of violet haze

Reflect in Vincent’s eyes of China blue

Colors changing hue

Morning fields of amber grain,

Weathered faces lined in pain

Are soothed beneath the artist’s loving hand

And now I understand

What you tried to say to me

How you suffered for your sanity

How you tried to set them free

They would not listen, they did not know how

Perhaps they’ll listen now

For they could not love you

But still your love was true

And when no hope was left inside

On that starry, starry night

You took your life as lovers often do

But I could have told you, Vincent

This world was never meant

For one as beautiful as you

Starry, starry night

Portraits hung in empty halls

Frameless heads on nameless walls

With eyes that watch the world and can’t forget

Like the strangers that you’ve met

The ragged men in ragged clothes

The silver thorn of bloody rose

Lie crushed and broken on the virgin snow

And now I think I know

What you tried to say to me

How you suffered for your sanity

How you tried to set them free

They would not listen, they’re not listening still

Perhaps they never will

Vincent (Starry Starry Night) Starry, starry night

Paint your palette blue and gray

Look out on a summer’s day

With eyes that know the darkness in my soul

Shadows on the hills

Sketch the trees and the daffodils

Catch the breeze and the winter chills

In colors on the snowy linen land

Now I understand

What you tried to say to me

How you suffered for your sanity

How you tried to set them free

They would not listen they did not know how

Perhaps they’ll listen now

Starry, starry night

Flaming flowers that brightly blaze

Swirling clouds in violet haze

Reflecting Vincent’s eyes of china blue

Colors changing hue

Morning fields of amber grain

Weathered faces lined in pain

Are soothed beneath the artist’s loving hands

Now I understand

What you tried to say to me

How you suffered for your sanity

How you tried to set them free

They would not listen they did not know how

Perhaps they’ll listen now

For they could not love you

But still your love was true

And when no hope was left inside

On that starry, starry night

You took your life as lovers often do

But I could have told you Vincent

This world was never meant

For one as beautiful as you

Starry, starry night

Portraits hung in empty halls

Frameless heads on nameless walls

With eyes that watch the world and can’t forget

Like the strangers that you’ve met

The ragged men in ragged clothes

A silver thorn on a bloody rose

Lie crushed and broken on the virgin snow

Now I think I know

What you tried to say to me

How you suffered for your sanity

How you tried to set them free

They would not listen they’re not listening still

Perhaps they never will

Зоряна, зоряна ніч

Розфарбуйте палітру синім і сірим кольором

Будьте уважні в літній день

З очима, які знають темряву в моїй душі

Тіні на пагорбах

Намалюйте дерева та нарциси

Зловити вітерець і зимові холоди

У кольорах на засніженій лляній землі

І тепер я розумію

Те, що ви намагалися мені сказати

Як ти страждав за свій розум

Як ви намагалися звільнити їх

Вони не слухали, не знали як

Можливо, зараз послухають

Зоряна, зоряна ніч

Палаючі квіти, що яскраво палають

Закручені хмари фіолетового серпанку

Відображення в очах Вінсента китайського блакитного кольору

Кольори змінюють відтінок

Ранкові поля бурштинового зерна,

Обвітрені обличчя зморщені від болю

Заспокоюються під люблячою рукою художника

І тепер я розумію

Те, що ви намагалися мені сказати

Як ти страждав за свій розум

Як ви намагалися звільнити їх

Не хотіли слухати, не вміли

Можливо, зараз послухають

Бо вони не могли любити тебе

Але все одно ваше кохання було справжнє

І коли всередині не залишилося надії

Тієї зоряної, зоряної ночі

Ви забрали своє життя, як це часто роблять коханці

Але я міг би сказати тобі, Вінсенте

Цей світ ніколи не мав на увазі

Для такої гарні, як ви

Зоряна, зоряна ніч

Портрети висіли в порожніх залах

Безрамні голови на безіменних стінах

З очима, які дивляться на світ і не можуть забути

Як незнайомці, яких ви зустрічали

Обірвані чоловіки в рваному одязі

Срібний шип кривавої троянди

Лежати розбиті й розбиті на цілині

І тепер я здається, знаю

Те, що ви намагалися мені сказати

Як ти страждав за свій розум

Як ви намагалися звільнити їх

Вони не слухали, вони досі не слухають

Можливо, вони ніколи не будуть

Вінсент (Зоряна зоряна ніч) Зоряна, зоряна ніч

Розфарбуйте палітру синім і сірим кольором

Будьте уважні в літній день

З очима, які знають темряву в моїй душі

Тіні на пагорбах

Намалюйте дерева та нарциси

Зловити вітерець і зимові холоди

У кольорах на засніженій лляній землі

Тепер я розумію

Те, що ви намагалися мені сказати

Як ти страждав за свій розум

Як ви намагалися звільнити їх

Вони не слухали, не знали як

Можливо, зараз послухають

Зоряна, зоряна ніч

Палаючі квіти, що яскраво палають

Закручені хмари в фіолетовій імлі

Відображає очі Вінсента китайсько-блакитного кольору

Кольори змінюють відтінок

Ранкові поля бурштинового зерна

Обвітрені обличчя зморщені від болю

Заспокоюються під люблячими руками художника

Тепер я розумію

Те, що ви намагалися мені сказати

Як ти страждав за свій розум

Як ви намагалися звільнити їх

Вони не слухали, не знали як

Можливо, зараз послухають

Бо вони не могли любити тебе

Але все одно ваше кохання було справжнє

І коли всередині не залишилося надії

Тієї зоряної, зоряної ночі

Ви забрали своє життя, як це часто роблять коханці

Але я міг би сказати тобі, Вінсент

Цей світ ніколи не мав на увазі

Для такої гарні, як ви

Зоряна, зоряна ніч

Портрети висіли в порожніх залах

Безрамні голови на безіменних стінах

З очима, які дивляться на світ і не можуть забути

Як незнайомці, яких ви зустрічали

Обірвані чоловіки в рваному одязі

Срібний шип на кривавій троянді

Лежати розбиті й розбиті на цілині

Тепер мені здається, що я знаю

Те, що ви намагалися мені сказати

Як ти страждав за свій розум

Як ви намагалися звільнити їх

Вони не слухали, вони досі не слухають

Можливо, вони ніколи не будуть