Empty Chairs - Don McLean

I feel the trembling tingle of a sleepless night

Creep through my fingers and the moon is bright

Beams of blue come flickering through my window pane

Like gypsy moths that dance around a candle flame

And I wonder if you know

That I never understood

That although you said you’d go

Until you did I never thought you would

Moonlight used to bathe the contours of your face

While chestnut hair fell all around the pillow case

The fragrance of your body rests beneath my head

A sympathy bouquet left with the love that’s dead

And I wonder if you know

That I never understood

That although you said you’d go

Until you did I never thought you would

Never thought the words you said were true

Never thought you said just what you meant

Never knew how much I needed you

Never thought you’d leave until you went

Morning comes and morning goes with no regret

And evening brings the memories I can’t forget

Empty rooms that echo as I climb the stairs

And empty clothes that drape and fall on empty chairs

And I wonder if you know

That I never understood

That although you said you’d go

Until you did I never thought you would

Я відчуваю тремтяче поколювання безсонної ночі

Крізь мої пальці, і місяць яскравий

Крізь моє вікно мерехтять блакитні промені

Як циганські метелики, що танцюють навколо полум’я свічки

І мені цікаво, чи ви знаєте

Цього я ніколи не розумів

Хоча ти сказав, що підеш

Поки ви цього не зробили, я не думав, що ви це зробите

Місячне світло використовувало обмивання контурів твого обличчя

У той час як каштанове волосся розсипалося навколо наволочки

Аромат твого тіла спочиває під моєю головою

Букет симпатії залишився разом із мертвою любов’ю

І мені цікаво, чи ви знаєте

Цього я ніколи не розумів

Хоча ти сказав, що підеш

Поки ви цього не зробили, я не думав, що ви це зробите

Ніколи не думав, що ваші слова правдиві

Ніколи не думав, що ти сказав тільки те, що мав на увазі

Ніколи не знала, наскільки ти мені потрібен

Ніколи не думав, що підеш, поки не підеш

Ранок приходить і ранок проходить без жалю

А вечір приносить спогади, які я не можу забути

Порожні кімнати, які відлунюють, коли я піднімаюся сходами

І порожній одяг, який драпірується й падає на порожні стільці

І мені цікаво, чи ви знаєте

Цього я ніколи не розумів

Хоча ти сказав, що підеш

Поки ви цього не зробили, я не думав, що ви це зробите