Притяжение - Дино

На балконе голы стены, да ковролин,

Каскадом дыма эти кадры, словно, глупый фильм.

Как будто сломаны, но что-то вбивает то в гугл,

На выдаче вместо того что бреда груды.

Стены трут как обувь тесная, вот бы снять,

стала песня честная, выйти, снять.

Очевидно так что общий пазл наш разобрать,

Не до сна и в мыслях дикий спам, как-то странно там.

Рамки, за которые так просто не выйти,

Выхода нет или просто не видим.

К тебе идут много дорог, в трек барабан,

А нам с тобой разные города,

Поменял на небо потолок,

Чтобы увидеть тебя пока не увидели закат облака.

И мир несется в окне,

В котором будет солнце обжигать песок или падать снег.

Кто куда, а я к тебе, кто куда, а я к тебе,

Кто куда, а я к тебе.

Сколько мы нажимали на стоп, прежде чем увидели простор.

, слышу рингтон, читаю текст,

Ты где?

Отвечаю коротко что я к тебе.

Через барьеры слов, через сотни снов,

Или встречаем в пути солнце как восток.

И может валимся с ног и друг к другу мы тянемся снова как цветы весной,

Сквозь летний зной, снова вместе везде мы как дома.

Ведь мало нам голоса в провод, голоса в трубы,

Встречи — это не трудно, мир круглый.

К тебе идут много дорог, в трек барабан,

А нам с тобой разные города,

Поменял на небо потолок,

Чтобы увидеть тебя пока не увидели закат облака.

И мир несется в окне,

В котором будет солнце обжигать песок или падать снег.

Кто куда, а я к тебе, кто куда, а я к тебе,

Кто куда, а я к тебе.

На балконі голи стіни, так ковролін,

Каскадом диму ці кадри наче дурний фільм.

Начебто зламані, але щось убиває те в Гугл,

На видачу замість того, що марення купи.

Стіни труть як взуття тісне, ось би зняти,

стала пісня чесна, вийти, зняти.

Очевидно так що загальний пазл наш розібрати,

Не до сну і в думках дикий спам, якось дивно там.

Рамки, за які так просто не вийти,

Виходу немає або просто не бачимо.

До тебе йдуть багато доріг, у трек барабан,

А нам з тобою різні міста,

Поміняв на небо стелю,

Щоб побачити тебе, поки не побачили захід хмари.

І світ мчить у вікні,

В якому сонце обпалюватиме пісок або падатиме сніг.

Хто куди, а я до тебе, хто куди, а я до тебе,

Хто куди, а я до тебе.

Скільки ми натискали на стоп, перш ніж побачили простір.

, чую рінгтон, читаю текст,

Ти де?

Відповідаю коротко що я до тебе.

Через бар'єри слів, через сотні снів,

Або зустрічаємо в дорозі сонце як схід.

І може валимося з ніг і друг до друга ми тягнемося знову як квіти навесні,

Крізь літню спеку, знову разом скрізь ми як вдома.

Адже мало нам голоси в провід, голоси в труби,

Зустрічі - це не важко, світ круглий.

До тебе йдуть багато доріг, у трек барабан,

А нам з тобою різні міста,

Поміняв на небо стелю,

Щоб побачити тебе, поки не побачили захід хмари.

І світ мчить у вікні,

В якому сонце обпалюватиме пісок або падатиме сніг.

Хто куди, а я до тебе, хто куди, а я до тебе,

Хто куди, а я до тебе.