Автор - Дино

Обрывки стихов горящими листьями в небо,

Рифмы не станут на высоте метеоритом.

Поэта душа загрустила и зритель заплакал,

Стихи наверное в печь, стихи летят на пол.

Или же их на печать, массу в печаль.

Газетный эффект, его сложно не замечать.

Стихи, и горы и реки ужали строфу,

Буквы замедлили ход, поменяли тропу.

Если же суть, если же путь другой,

У лирики вдруг лицо стало спиной.

С последнего ряда не нужен бинокль, всё видно и так.

Зажили все раны, исправили брак.

Переписали финал и врубили фанфары,

И переборы лучших испанских гитар.

Взрывали петарды из слов, замки из грёз,

Сменили характер, но не утерли им слёз.

Припев:

Верить их словам, идти по стопам можно ли,

Если не сломал, то унёс как осенний лист,

Сцена его дом, тема его всем только на бис, только на бис,

Даже если стоки на бит, даже если строки на бит.

День закрывает, ночь засыпает снег, заливает свет весь мой двор,

Как ТВ-канал, на который пал авторам обманутый взор,

В паранойе мир и в усладе зала так ослаб слух, монолог вслух,

Он один минимум за двух.

Вымысел утёр нос правде —

Это как курить на заправке, водить, когда прав нет.

За рулем автор, давит педаль в пол и давит на тормоз,

Опасно, он стал его трассой, 200 на красный!

И может быть даже без микрофона, даже там где-то фоном,

Может быть слухом и книгами, бэком и Примами,

Явью и сном, старым и новым, затертым и четким,

Одно время будет бальзамом, другое мечом.

Припев:

Верить их словам, идти по стопам можно ли,

Если не сломал, то унёс как осенний лист,

Сцена его дом, тема его всем только на бис, только на бис,

Даже если стоки на бит, даже если строки на бит.

Уривки віршів палаючим листям у небо,

Рифми не стануть на висоті метеоритом.

Поета душа засмутилася і глядач заплакав,

Вірші напевно в печі, вірші летять на підлогу.

Або ж їх на друк, масу в печаль.

Газетний ефект, його складно не помічати.

Вірші, і гори і ріки стиснули строфу,

Букви уповільнили хід, поміняли стежку.

Якщо ж суть, якщо шлях інший,

У лірики раптом обличчя стало спиною.

З останнього ряду не потрібен бінокль, все видно і так.

Зажили всі рани, виправили шлюб.

Переписали фінал і врубали фанфари,

І перебори найкращих іспанських гітар.

Підривали петарди зі слів, замки з мрій,

Змінили характер, але не втерли їм сліз.

Приспів:

Вірити їх словам, йти по стопах можна, чи,

Якщо не зламав, то ніс як осінній лист,

Сцена його будинок, тема його всім лише на біс, тільки на біс,

Навіть якщо стоки на біт, навіть якщо рядки на біт.

День закриває, ніч засипає сніг, заливає світло все моє подвір'я,

Як ТВ-канал, на як упав авторам ошуканий погляд,

В параної світ і в зала так заслаб слух, монолог вголос,

Він один мінімум за двох.

Вигадка втер ніс правді —

Це як курити на заправці, водити, коли прав немає.

За кермом автор, тисне педаль в підлогу і тисне на гальмо,

Небезпечно, він став його трасою, 200 на червоний!

І може бути навіть без мікрофона, навіть там десь фоном,

Може бути слухом і книгами, бэком і Примами,

Яв'ю і сном, старим і новим, затертим і чітким,

У свій час буде бальзамом, другий мечем.

Приспів:

Вірити їх словам, йти по стопах можна, чи,

Якщо не зламав, то ніс як осінній лист,

Сцена його будинок, тема його всім лише на біс, тільки на біс,

Навіть якщо стоки на біт, навіть якщо рядки на біт.