Холод - Дино

Будни будут будить будильником беспардонно,

С закрытыми глазами удар по кнопке, все ровно.

Работа есть, но какая-то.

Пока солнце в окна светит нам, есть дела.

Зима ленно поднимает нас с диванов,

Чтобы погружаться батискафом в море планов

И идти по струнам, так как скажет босс,

Ежедневный спринт, еженедельный кросс!

Но сегодня без него, будни отделила ночь.

Включаю что-нибудь погромче, с подчерком тепла.

На следующие два дня особый план,

Чувства будто выдали мне полный карт-бланш.

Покинул постель, после покинул подъезд,

Как-то быстрей, чем обычно и в серой толпе

Взгляд от которого внутренний голос запел,

Испытал на себе феномен притяжения тел!

Припев:

Холод с ног до головы пробрал,

Пусть зима, но стоим в дыме,

Я спросил имя и уже теплей.

О том, куда шел, забыл и запал,

Снаружи ниже нуля, внутри капель.

И для нас это не сон, это не игра!

Стали ярче цвета в сто крат, в сто крат!

Между нами искра!

Скажи, как теперь спать?

Скажи, как теперь спать?

Накануне сон, где только я и все,

Опушка леса, его звуки — это песни сон!

И сюжет перекинул меня на песок.

Горизонт делил море и небо полосой.

Интересные места, корабли, бриз, мачты.

Но на этом я ненадолго завис, дальше,

Стороны света, города, районы, реки, склоны гор,

С местами перебор, новый телепорт.

На этот раз наша зима, я как всегда зевал,

Это с утра, я пешеход без водительских прав.

По тротуару в кофейню прямиком потом,

Какую-то часть не помню, такой вот сон.

Также на улице, капюшон накинув,

Я жду зеленый, встреча, искра!

И я лечу, к реальности мчусь,

Открыл глаза в комнате тёмной,

Вспомнил об этом, все случилось наяву,

А не где-то!

Припев:

Холод с ног до головы пробрал,

Пусть зима, но стоим в дыме,

Я спросил имя и уже теплей.

О том, куда шел, забыл и запал,

Снаружи ниже нуля, внутри капель.

И для нас это не сон, это не игра!

Стали ярче цвета в сто крат, в сто крат!

Между нами искра!

Скажи, как теперь спать?

Скажи, как теперь спать?

Будні будитимуть безпардонно,

Із закритими очима удар по кнопці, все рівно.

Робота є, але якась.

Поки сонце у вікна світить нам, є справи.

Зима ленно піднімає нас з диванів,

Щоб занурюватись батискафом у море планів

І йти по струнах, бо скаже бос,

Щоденний спринт, щотижневий крос!

Але сьогодні без нього, будні відділила ніч.

Включаю щось гучніше, з підчерком тепла.

На наступні два дні особливий план,

Почуття ніби видали мені повний карт-бланш.

Залишив ліжко, після покинув під'їзд,

Якось швидше, ніж зазвичай і в сірому натовпі

Погляд від якого внутрішній голос заспівав,

Випробував на собі феномен тяжіння тіл!

Приспів:

Холод з ніг до голови пробрав,

Нехай зима, але стоїмо в димі,

Я спитав ім'я і вже тепліше.

Про том, куди йшов, забув і запав,

Зовні нижче нуля, усередині крапель.

І для нас це не сон, це не гра!

Стали яскравішими за кольори в стократ, стократ!

Між нами іскра!

Скажи, як тепер спати?

Скажи, як тепер спати?

Напередодні сон, де тільки я і все,

Узлісся лісу, його звуки — це пісні сон!

І сюжет перекинув мене на пісок.

Горизонт ділив море і небо смугою.

Цікаві місця, кораблі, бриз, щогли.

Але на цьому я ненадовго завис, далі,

Сторони світла, міста, райони, річки, схили гір,

З місцями перебір, новий телепорт.

На цей раз наша зима, я як завжди позіхав,

Це з ранку, я пішохід без прав водія.

По тротуару в кав'ярню прямо потім,

Якусь частину не пам'ятаю, такий ось сон.

Також на вулиці, капюшон накинувши,

Я чекаю зелений, зустріч, іскра!

І я лечу, до реальності мчусь,

Розплющив очі в темряві,

Згадав про це, все трапилося наяву,

А не десь!

Приспів:

Холод з ніг до голови пробрав,

Нехай зима, але стоїмо в димі,

Я спитав ім'я і вже тепліше.

Про том, куди йшов, забув і запав,

Зовні нижче нуля, усередині крапель.

І для нас це не сон, це не гра!

Стали яскравішими за кольори в стократ, стократ!

Між нами іскра!

Скажи, як тепер спати?

Скажи, як тепер спати?