Vidalita - Diego El Cigala, Ramon Manuel Jiménez "el Cigala", Diego El Cigala, Ramon Manuel Jiménez "el Cigala"

Una mujer, claro que sí, pero de edad una mocosa

Con una ofrenda para mí: su danza de los siete velos

Imaginad la tentación, yo, cincuentón, me daba cosa

Y me llevé, por precaución, media docena de pañuelos

«Se te caerá la baba a ti», me dijo un poquitín furiosa

Y adivinó, luego lo vi, que muerdo en todos los anzuelos

En cuanto a eso de la edad, ella, en verdad, fue desdeñosa

Su insoportable levedad desvanecía mis recelos

Su danza fue

De aquellas que

Hay que premiar con un trofeo

Pero ahora sé

Que Salomé

Sólo quería mi deseo

Si mi deseo era deseo de Salomé

Y en la sonrisa de su piel que era una guía de perplejos

Creí ver claro mi papel: galán maduro en un sainete

Pero aún así les dije adiós a mis artrósicos complejos

Y ellas a sus velos uno, dos, tres, cuatro, cinco, seis y siete

Y cuando el séptimo cayó alucinaron los espejos

Tembló el misterio y se lanzó mi corazón hecho un cohete

Yo, antes que andaba por allá muy cerca y a la vez muy lejos

Rendido le dije «ojalá después me digas: ahora vete»

Porque si no

Qué haría yo

Prendido siempre en su belleza

Pero ahora sé

Que Salomé

Sólo quería mi cabeza

Y en mi cabeza

Ver la belleza de Salomé

Y yo quería más y más y ella también, era perfecto

Si no me iba ya jamás escaparía de sus redes

«Voy a perder el zeppelín», le dije al fin, en tono abyecto

La muy desnuda hizo un mohín:

«vete ahora, dijo, si es que puedes»

El desafío era total y rebotó por las paredes

Saqué un pañuelo, mi inicial cruzó su cara

Y puse aspecto de gran viajero

Incluso hoy que se lo estoy contando a ustedes

No sé si vengo de ella o voy

Ando perdido en mi trayecto

Su danza fue

De aquellas que

Hay que premiar con un trofeo

Pero ahora sé

Que Salomé

Sólo quería mi deseo

Y mi deseo siempre es deseo de Salomé

Жінка, звісно, ​​але старий нахабник

З пропозицією для мене: її танець із семи покривал

Уявіть собі спокусу, я, п'ятдесятирічний, подарував мені речі

І я взяв, як запобіжний захід, півдюжини серветок

«Ти будеш пускати слини на себе», — сказала вона мені трохи розлючено

А ти здогадався, то я побачив, що кусаю на всі гачки

Щодо віку, то вона була дуже зневажливою

Його нестерпна легкість розвіяла мої побоювання

його танець був

З тих, що

Ви повинні нагородити трофеєм

але тепер я знаю

та Саломея

Я просто хотів свого бажання

Якби моє бажання було бажанням Саломеї

І в усмішці його шкіри це було дороговказом для збентежених

Я думав, що моя роль зрозуміла: зріла серцеїда у фарсі

Але все ж я попрощався зі своїми артритними комплексами

І вони до своїх завіс один, два, три, чотири, п'ять, шість і сім

А коли сьома впала, у дзеркала відбулися галюцинації

Таємниця затремтіла, і моє серце вибухнуло, як ракета

Я раніше був там дуже близько і водночас дуже далеко

Здавшись, я сказав йому: «Сподіваюся, ти мені пізніше скажеш: тепер іди»

Бо інакше

Що б я зробив

Завжди освітлений своєю красою

але тепер я знаю

та Саломея

Я просто хотів свою голову

і в моїй голові

Подивіться на красу Саломеї

І я хотів все більше і більше, і вона теж, це було ідеально

Якби я не пішов, я б ніколи не втік із їхніх мереж

«Я буду сумувати за цепеліном», — нарешті сказав я йому покірним тоном.

Дуже голий надувся:

«Іди зараз, — сказав він, — якщо можеш»

Виклик був тотальним і відскочив від стін

Я витягнув хустку, ініціал перехрестив її обличчя

І я надів вигляд великого мандрівника

Навіть сьогодні, коли я тобі кажу

Я не знаю, чи я від неї, чи йду

Я заблукав у своїй подорожі

його танець був

З тих, що

Ви повинні нагородити трофеєм

але тепер я знаю

та Саломея

Я просто хотів свого бажання

І моє бажання — це завжди бажання Саломеї