Niebla Del Riachuelo - Bebo Valdes, Diego El Cigala

Turbio fondeadero donde van a recalar

Barcos que en el muelle para siempre han de quedar

Sombras que se alargan en la noche del dolor

Turbio fondeadero donde van a recalar

Barcos que en el muelle para siempre han de quedar

Sombras que se alargan en la noche del dolor

Náufragos del mundo que han perdido el corazón

Puentes y cordajes donde el viento viene a aullar

Barcos carboneros que jamás van a zarpar

Sordos cementerios de las naves que al morir

Sueñan sin embargo que a la mar han de partir

Niebla del Riachuelo

Amarrado al recuerdo

Te sigo esperando

Niebla del Riachuelo

De ese amor, para siempre

Me vas alejando

Nunca más volvió

Nunca más la vi

Nunca más su voz nombró mi nombre junto a mí

Esa misma voz que dijo: «Adiós»

Niebla del Riachuelo

Amarrado al recuerdo

Te sigo esperando

Niebla del Riachuelo

De ese amor, para siempre

Me vas alejando

Nunca más volvió

Nunca más la vi

Nunca más su voz nombró mi nombre junto a mí

Esa misma voz que dijo: «Adiós»

Sueña, marinero, con tu viejo bergantin

Bebe tus nostalgias en el sordo cafetin…

Llueve sobre el puerto, mientras tanto mi cancion;

Llueve lentamente sobre tu desolacion…

Anclas que ya nunca, nunca mqs, han de levar

Bordas de lanchones sin amarras que soltar…

Triste caravana sin destino ni ilusion

Como un barco preso en la «botella del figon»…

Тіньова якірна стоянка, де вони збираються приземлитися

Човни, які повинні залишитися на пристані назавжди

Тіні, що подовжуються в ніч болю

Тіньова якірна стоянка, де вони збираються приземлитися

Човни, які повинні залишитися на пристані назавжди

Тіні, що подовжуються в ніч болю

Загиблих людей світу, які втратили свої серця

Місти та мотузки, куди вітер завиє

Вугільні човни, які ніколи не відпливуть

Глухі кладовища кораблів, що вмирають

Але вони мріють, що їм доведеться виїхати на море

туман струмка

прив'язаний до пам'яті

я все ще чекаю

туман струмка

Про це кохання назавжди

ти відганяєш мене

ніколи не повернувся

Більше я її не бачив

Більше ніколи його голос не називав моє ім’я поруч зі мною

Той самий голос, що сказав: «До побачення»

туман струмка

прив'язаний до пам'яті

я все ще чекаю

туман струмка

Про це кохання назавжди

ти відганяєш мене

ніколи не повернувся

Більше я її не бачив

Більше ніколи його голос не називав моє ім’я поруч зі мною

Той самий голос, що сказав: «До побачення»

Мрій, матрос, зі своїм старим бригом

Випийте свою ностальгію в глухому кафе...

На порту дощ, а тим часом моя пісня;

На твоє запустіння повільно йде дощ...

Якоря, які ніколи, ніколи більше не потрібно піднімати

Кордони барж без причалів звільнити…

Сумний караван без долі чи ілюзій

Як корабель, ув'язнений у «пляшці фігон»…