Nostalgias (Tango) - Diego El Cigala

Quiero emborrachar mi corazón

Para olvidar un loco amor

Que más que amor es un sufrir…

Aquí vengo para eso

A borrar antiguos besos

En los besos de otras bocas…

Si mi amor fue «flor de un día»

¿Porqué causa es siempre mía

Esta cruel preocupación?

Quiero por los dos mi copa alzar

Para olvidar mi obstinación

Y más la vuelvo a recordar

Nostalgia

De escuchar su risa loca

Y sentir junto a mi boca

Como un fuego su respiración

Angustia

De sentirme abandonado

Sentir que otro a tu lado

Pronto le hablará de amor…

¡Hermano!

Yo no puedo relajarme

Ni pedirle, ni llorarle

Ni decirle que no puedo más vivir…

Desde mi triste soledad veré caer

Las rosas muertas de mi juventud

Gime, bandoneón, tu tango gris

Quizá a ti te hiera igual

Algún amor sentimental…

Llora mi alma de fantoche

Sola y triste en esta noche

Noche negra y sin estrellas…

Si las copas traen consuelo

Aquí estoy con mi desvelo

Para ahogarlos de una vez…

Quiero emborrachar mi corazón

Para después poder brindar

«por los fracasos del amor»

Nostalgia

De escuchar su risa loca

Y sentir junto a mi boca

Como un fuego su respiración

Angustia

De sentirme abandonado

Sentir que otro a tu lado

Pronto le hablará de amor…

¡Hermano!

Yo no puedo relajarme

Ni pedirle, ni llorarle

Ni decirle que no puedo más vivir…

Desde mi triste soledad veré caer

Las rosas muertas de mi juventud

Desde mi triste soledad veré caer

Las rosas muertas de mi juventud

Я хочу напитися серце

Щоб забути божевільну любов

Що більше ніж любов - це страждання...

Я прийшов сюди заради цього

Щоб стерти старі поцілунки

У поцілунках інших вуст...

Якби моє кохання було "квіткою дня"

Чому причина завжди моя

Ця жорстока турбота?

Я хочу підняти келих за нас обох

Щоб забути мою впертість

І більше я згадую її знову

Ностальгія

Почути твій шалений сміх

І відчуваю біля рота

Як вогонь твій подих

Дистрес

відчуття покинутих

Відчуй, що поруч з тобою інший

Скоро він заговорить про кохання...

Брат!

Я не можу розслабитися

Не питай його і не плач

І не сказати йому, що я більше не можу жити...

Від своєї сумної самотності я побачу осінь

Мертві троянди моєї юності

Стогін, бандонеон, твоє сіре танго

Можливо, вам так само боляче

Якась сентиментальна любов...

Моя лялькова душа плаче

Самотній і сумний у цю ніч

Чорна і беззіркова ніч...

Якщо чашки приносять розраду

Ось я зі своєю безсонням

Щоб відразу втопити їх...

Я хочу напитися серце

Щоб потім мати можливість випікати тост

«за невдачі в коханні»

Ностальгія

Почути твій шалений сміх

І відчуваю біля рота

Як вогонь твій подих

Дистрес

відчуття покинутих

Відчуй, що поруч з тобою інший

Скоро він заговорить про кохання...

Брат!

Я не можу розслабитися

Не питай його і не плач

І не сказати йому, що я більше не можу жити...

Від своєї сумної самотності я побачу осінь

Мертві троянди моєї юності

Від своєї сумної самотності я побачу осінь

Мертві троянди моєї юності