La maison où j'ai grandi - Diane Tell

verse 1Quand je me tourne vers mes souvenirs

Je revois la maison où j’ai grandi.

Ils me reviennent des tas de choses.

Je vois des roses dans un jardin.

chorusLà où vivaient des arbres, maintenant la ville est là

Et la maison, les fleurs que j’aimais tant, n’existent plus.

verse 2Ils savaient rire, tous mes amis.

Ils savaient si bien partager mes jeux.

Mais tout doit finir, pourtant, dans la vie

Et j’ai dû partir, les larmes aux yeux.

Mes amis me demandaient «Pourquoi pleurer?

Découvrir le monde vaut mieux que rester.

chorusTu trouveras toutes les choses qu’ici, on ne voit pas

Toute une ville qui s’endort la nuit dans la lumière."

verse 3Quand j’ai quitté ce coin de mon enfance

Je savais déjà que j’y laissais mon cœur.

Tous mes amis enviaient ma chance

Mais moi, je pense encore à leur bonheur.

À l’insouciance qui les faisait rire

Et il me semble que j’aime entendre leur rire.

chorusJe reviendrai un jour, un beau matin, parmi vos rires.

Oui, je prendrai un jour le premier train du souvenir.

verse 4Le temps a passé et me revoilà

Cherchant en vain la maison que j’aimais.

Où sont les pierres et où sont les roses

Toutes ces choses auxquelles je tenais?

D’elles, de mes amis, plus une trace.

D’autres gens, d’autres maisons ont volé leurs places.

chorusLa où vivaient des arbres, maintenant la ville est là.

Et la maison, où est-elle la maison où j’ai grandi?

outroJe ne sais pas où est ma maison, la maison où j’ai grandi

Où est ma maison, qui sait où est la maison?

Ma maison, où est ma maison, qui sait où est ma maison?

вірш 1 Коли я звертаюся до своїх спогадів

Я бачу будинок, де я виріс.

Вони повертаються до мене багатьма речами.

Я бачу троянди в саду.

приспів Де жили дерева, тепер місто

І будинку, квітів, які я так любила, вже немає.

вірш 2 Вони вміли сміятися, всі мої друзі.

Вони так добре ділилися моїми іграми.

Але все має закінчитися, проте, в житті

І мені довелося піти зі сльозами на очах.

Мої друзі запитували мене: «Чому плакати?

Пізнавати світ краще, ніж залишатися.

приспівТи знайдеш тут усе, чого не побачиш

Ціле місто, яке вночі засинає при світлі».

куплет 3 Коли я покинув цей куточок свого дитинства

Я вже знав, що залишаю там своє серце.

Всі друзі заздрили моїй удачі

Але я все одно думаю про їхнє щастя.

До необережності, яка їх розсмішила

І мені, здається, подобається слухати їхній сміх.

приспів Я повернусь одного дня, одного чудового ранку, серед вашого сміху.

Так, колись я проїду першим поїздом пам’яті.

вірш 4 Час минув, і я знову тут

Даремно шукав будинок, який любив.

Де каміння, а де троянди

Усі ті речі, які мене хвилювали?

Від них, від моїх друзів, ані сліду.

Інші люди, інші будинки вкрали їхні місця.

приспівДе жили дерева, тепер там місто.

А будинок, де той будинок, де я виріс?

outroЯ не знаю, де мій дім, будинок, де я виріс

Де мій дім, хто знає, де дім?

Мій дім, де мій дім, хто знає, де мій дім?