Снегом - Денис Лирик

Куплет 1:

Город уже спит, а я не могу.

Просто скучаю, я просто ее люблю.

Снегом упасть бы тебе на карниз,

И до утра смотреть, как ты тихо спишь.

Так не хватает, не хватает тебя.

Так не хватает твоего голоса.

Так не хватает прикасаний твоих,

И мира нашего, что на двоих.

Разлетелось сердце на атомы.

Пустота, оба виноваты мы.

Из бумаги чувства так легко порвали.

У моста, у нашего обвалились сваи.

Тушь и помада, любимый табак,

Это все осталось мне после тебя.

Ревели небеса в день разлуки нашей,

И по привычки с утра два кофе в чашке.

Припев:

Снегом бы с неба приземлится в твои ладони.

Сжать тебя так крепко-крепко.

Сказать с добрым утром, соня!

Снегом бы с неба приземлится в твои ладони.

Сжать тебя так крепко-крепко.

Сказать с добрым утром, соня!

Куплет 2:

Город уже спит, а я, а я все также,

Минус на репит, кладу рифмы на бумажки,

О том, как задыхаюсь без тебя.

Я не справлюсь без тебя и дня.

Глаза наполнены печалью.

Между нами лишь молчанье.

Я без тебя тут убиваюсь дрянью.

Думал сильный, но уже не знаю.

Тону, тону, тону, тону,

Не могу, так быстро иду ко дну.

Хочу, хочу, хочу, хочу

Видеть каждый день лишь тебя одну.

Перемотать часы туда, где я и ты.

Я в той бы ссоре сказал бы сам: «Прости!».

Снегом упал бы, да хоть дождем,

Лишь бы знать, что после этого ты будешь со мной.

Припев:

Снегом бы с неба приземлится в твои ладони,

Сжать тебя так крепко-крепко,

Сказать с добрым утром, соня!

Снегом бы с неба приземлится в твои ладони,

Сжать тебя так крепко-крепко,

Сказать с добрым утром, соня!

Куплет 1:

Місто вже спить, а не можу.

Просто сумую, я просто її люблю.

Снігом впасти би тобі на карниз,

І до ранку дивитися, як ти тихо спиш.

Так не вистачає, не вистачає тебе.

Так не вистачає твого голосу.

Так не вистачає торкань твоїх,

І світу нашого, що на двох.

Розлетілося серце на атоми.

Порожнеча, обидва винні ми.

З паперу почуття так легко порвали.

У мосту, у нашого обвалилися палі.

Туш і помада, улюблений тютюн,

Це все лишилося мені після тебе.

Ревіли небеса в день розлуки нашої,

І за звички з ранку дві кави в чашці.

Приспів:

Снігом би з неба приземлиться в твої долоні.

Стиснути тебе так міцно-міцно.

Сказати з доброго ранку, соня!

Снігом би з неба приземлиться в твої долоні.

Стиснути тебе так міцно-міцно.

Сказати з доброго ранку, соня!

Куплет 2:

Місто вже спить, а я, а я все також,

Мінус на ріпіт, кладу рими на папірці,

Про те, як задихаюсь без тебе.

Я не впораюся без тебе і дня.

Очі наповнені смутком.

Між нами лише мовчання.

Я без тебе тут убиваюся погань.

Думав сильний, але вже не знаю.

Тону, тону, тону, тону,

Не можу, так швидко йду до дна.

Хочу, хочу, хочу, хочу

Бачити щодня лише тебе одну.

Перемотати годинник туди, де я і ти.

Я в тій би сварці сказав би сам: «Пробач!».

Снігом упав би, та хоч дощем,

Аби знати, що після цього ти будеш зі мною.

Приспів:

Снігом би з неба приземлиться в твої долоні,

Стиснути тебе так міцно-міцно,

Сказати з доброго ранку, соня!

Снігом би з неба приземлиться в твої долоні,

Стиснути тебе так міцно-міцно,

Сказати з доброго ранку, соня!