Кто-то из нас не любил - Денис Лирик

— Она ж тебя любит?!

— Неет… она меня не любит, она любит другого…

— Кого же интересно?

— Другого… У меня было с ней столь и правда очень короткая история…

А любит она, совсем другого… Она меня не любит, как я ее люблю…

Посети меня любимая, пока я в сети,

Я не нажму на «выход"пока ты тут, прости…

Прошли страсти, мы стали разные разве?

Нет тут привычного «Люблю"пока я тут в онлайне,

А че я тут то, тупой от грусти маюсь

И как хреново мне, ты уже не узнаешь…

Ты не узнаешь, уже как у меня дела,

Дела хуево, почему без тебя?

Тону я, тону, к черту!

Всю мою боль походу меня чувствуют лишь только эти ноты,

Ты не узнаешь уже о том, где я ночами,

А я ночами дома, не алкоголь, а чай…

Смс «Прощай"хранить я буду долго

И мне стало плевать на то что постоянно плохо!

А как мне быть должно?

Внутри все жжет…

Ведь ты же молча ушла, а мне взамен ожег.

И я такой же, просто меняюсь вроде,

Все в тех же кроссах, и не одет по моде.

Это не важно, в общем, нет ничего общего,

Теперь я стал для тебя, чем-то не дорогим…

Я на твоей странице, когда мне не спиться.

Да ладно!

Я шучу… на ней я постоянно висну…

И без любви я кисну, ты это не увидишь больше!

Не будешь волноваться, как было раньше…

Где я?

С кем?

Стало не твоей проблемой.

Да ладно, все ништяк, будет полоса белая!

Ты там гуляешь с ним, пока торчу в инете…

Да нет, все хорошо!

Что ты, мы же не дети…

Какая тут изменила?!

Какое тут предательство?!

Я понимаю ты права, такие обстоятельства.

В твоих колонках, уже не о любви играет,

А я пишу все о ней, меня все это вставляет…

Ты не узнаешь уже, как назову я сына,

Он будет на меня похож, я вижу об этом сны.

Прости, за том что не сошлись характером,

Мы не поставим уже наше сп Вконтакте…

Флаг тебе!

А я научился не верить,

И для меня это плюс, я никогда не вернусь!

Я лишь тебе приснюсь, и ты поймешь насколько,

Ты была дорога, жаль, что не достроили…

А бросил курить, пусть это мелочи,

Ты же хотела, помнишь?

За место фильтра семечки.

Я уже не та сволочь, ну может для тебя если,

И знаешь чо, я больше не играю в ясли!

Нас не стало трое, о чем мы так метали,

Кто-то из нас не любил, не то что бы устали…

— Вона ж тебе любить?!

— Ні... вона мене не любить, вона любить іншого...

—Кого ж цікаво?

— Іншого... У мені було з нею настільки і правда дуже коротка історія...

А вона любить, зовсім іншого... Вона мене не любить, як я її люблю.

Відвідай мене кохана, поки я в мережі,

Я не натиску на «вихід»поки ти тут, пробач…

Пройшли пристрасті, ми стали різні хіба?

Немає тут звичного «Люблю» поки я тут в онлайні,

А що я тут те, тупий від суми маюсь

І як хрінова мені, ти вже не впізнаєш...

Ти не знаєш, вже як у мене справи,

Справи хуєво, чому без тебе?

Тону я, тону, до чорта!

Весь мій біль походу мене відчувають тільки ці ноти,

Ти не знаєш вже про те, де я ночами,

А я ночами вдома, не алкоголь, а чай…

Смс «Прощавай» зберігати я буду довго

І мені стало начхати на то що постійно погано!

А як мені бути повинно?

Усередині все палить.

Адже ти вже мовчки пішла, а мені натомість опік.

І я такий ж, просто змінююся начебто,

Все в тих же кросах, і не одягнений по моді.

Це не важливо, загалом, немає нічого спільного,

Тепер я став для тебе чимось не дорогим.

Я на твоєї сторінці, коли мені не спитися.

Так, добре!

Я жартую… на ній я постійно висну…

І без любові я кисну, ти це не побачиш більше!

Не хвилюватимешся, як було раніше…

Де я?

З ким?

Стало не твоєю проблемою.

Так, добре, все ніштяк, буде смуга біла!

Ти там гуляєш з ним, поки стирчу в інеті…

Та ні все добре!

Що ти, ми не діти…

Яка тут змінила?

Яка тут зрада?!

Я розумію ти права, такі обставини.

У твоїх колонках, вже не про любов грає,

А я пишу все про неї, мене все це вставляє…

Ти не пізнаєш уже, як назву я сина,

Він буде на мене схожий, я бачу про це сни.

Вибач, за те, що не зійшлися характером,

Ми не поставимо вже наше сп Вконтакті…

Прапор тобі!

А я навчився не вірити,

І для мене це плюс, я ніколи не повернуся!

Я тільки тобі приснюся, і ти зрозумієш наскільки,

Ти була дорога, шкода, що не добудували…

А кинув курити, нехай це дрібниці,

Ти ж хотіла, пам'ятаєш?

За місце фільтра насіння.

Я уже не та сволота, ну може для тебе якщо,

І знаєш чо, я більше не граю в ясла!

Нас не стало троє, про що ми так метали,

Хтось із нас не любив, не що би втомилися…