Слишком идеальная - Денис Лирик

Она была слишком идеальная,

Не выносила мозг, чистота в спальне.

Всё на своих местах, ни одной пылинки,

Даже на мне всегда блестели ботинки.

Подсказывала рифмы к моим песням новым,

Ты самый лучший, всегда я слышал перед сном.

А на утро ждал меня вкусный завтрак,

И так каждый раз, каждое завтра.

Любила фильмы, под которые поплакать можно,

Разные вкусняшки, фрукты, мороженое.

И как обычно уснёт на середине,

А я в кровать спешу лишь под утро синий.

Она так мечтала в доме жить уютном,

Где-нибудь за городом, где не людно.

Я так смеялся над её мечтой тогда,

И только сейчас понял, какой я был дурак.

Припев:

И даже бумажным цветам она бы так рада была.

А я не видел и не замечал, как я сам всю любовь убивал.

И даже бумажным цветам она бы так рада была.

А я не видел и не замечал, как я сам всю любовь убивал.

Она любила делать для меня сюрпризы,

Я не дарил цветы, не возил в круизы.

Зависал не с теми, забивал на темы,

Микрофон пылился месяцами без дела.

Летело время, я становился хамом,

Спотыкался и падал вечно в ямы.

В душе камни, внутри пропасть,

Я думал так у всех: алкоголь, молодость.

Любила правду и никогда не врала,

На компромиссы шла, а я баран на таран.

До конца упрям, слал ко всем чертям,

Пыталась починить то, что я ломал.

Не замечал, как она меня любила,

Чувства топтал, уходил без причин.

Её нервы сдали и она ушла,

Раз и навсегда.

Припев:

И даже бумажным цветам она бы так рада была.

А я не видел и не замечал, как я сам всю любовь убивал.

И даже бумажным цветам она бы так рада была.

А я не видел и не замечал, как я сам всю любовь убивал.

Вона була надто ідеальна,

Не виносила мозок, чистота в спальні.

Все на своїх місцях, жодної порошинки,

Навіть на мені завжди блищали черевики.

Підказувала рими до моїх пісень нових,

Ти найкращий, завжди я чув перед сном.

А на ранок чекав мене смачний сніданок,

І так щоразу, що завтра.

Любила фільми, під які можна поплакати,

Різні ласощі, фрукти, морозиво.

І як зазвичай засне на середині,

А я в ліжко поспішаю лише під ранок синій.

Вона так мріяла в будинку жити затишному,

Десь за містом, де нелюдно.

Я так сміявся над її мрією тоді,

І тільки зараз зрозумів, який я був дурень.

Приспів:

І навіть паперовим квітам вона була така рада була.

А я не бачив і не помічав, як я сам усю любов вбивав.

І навіть паперовим квітам вона була така рада була.

А я не бачив і не помічав, як я сам усю любов вбивав.

Вона любила робити для мене сюрпризи,

Я не дарував квіти, не возив у круїзи.

Зависав не с теми, забивав на теми,

Мікрофон припадав пилом місяцями без діла.

Летіло час, я становився хамом,

Спотикався і падав вічно в ями.

В душі каміння, всередині прірва,

Я думав так у всіх: алкоголь, молодість.

Любила правду і ніколи не брехала,

На компроміси йшла, а я баран на таран.

До кінця впертий, слав до всіх чортів,

Намагалася полагодити те, що я ламав.

Не помічав, як вона мене любила,

Почуття тупцював, йшов без причин.

Її нерви здали і вона пішла,

Раз і назавжди.

Приспів:

І навіть паперовим квітам вона була така рада була.

А я не бачив і не помічав, як я сам усю любов вбивав.

І навіть паперовим квітам вона була така рада була.

А я не бачив і не помічав, як я сам усю любов вбивав.