Накрыло - Денис Лирик

Появился в твоей жизни снова кто-то

И на заставке уже не я на фото.

Не от меня смс, приходят по утрам:

«По теплее одевайся, прохладно там».

Мы не увидимся, и никуда не сходим,

И не посмотрим фильмы, до самого восхода.

Не для меня помада, на твоих губах,

Он с тобой каждый день, а я с тобой во снах.

В моих руках микро, а так ее охота,

Не по мне она.

Я плохой походу.

Не успел понять, чего ты просила,

Может я глухой, или просила тихо.

Телефон молчит, как никогда не молчал,

Меня лишь тот поймет, кто свое терял.

Я будто сам стрелял, в себя так больно.

Банально, но без тебя ни так прикольно.

Припев:

Снова накрыли мысли лавиной,

Не я в телефоне записан любимым.

Записку на стол, со словами «Прощай».

Я «нас» зачеркнула, ты не вспоминай.

Снова накрыли мысли лавиной,

Не я в телефоне записан любимым.

Записку на стол, со словами «Прощай».

Я «нас» зачеркнула, ты не вспоминай.

Он выполняет все капризы, ты воспитала,

А я не смог любить тебя, как ты мечтала.

Перебрал вчера, путал тебя со всеми,

Нас и нет забыл, ждал как обычно в семь.

Ты не пришла опять, и не придешь я знаю,

И пусть звучит так глупо, рад твоему on-line.

Я просто так зайду, припалю немного,

Твои фото новые, в душе опять тревога.

Не потревожу, нет.

Главное быть счастливой.

А для меня чужые руки, будто бы крапивой.

Оставляют след, напоминая,

Что есть та, кого так не хватает.

Если б знала только, какой внутри бардак

И не меняет ниче, на часах тик так.

Ты уходила сто раз, теперь я понял точно,

Зачеркнула все, стоит на чувствах точка…

Припев:

Снова накрыли мысли лавиной,

Не я в телефоне записан любимым.

Записку на стол, со словами «Прощай».

Я «нас» зачеркнула, ты не вспоминай.

Снова накрыли мысли лавиной,

Не я в телефоне записан любимым.

Записку на стол, со словами «Прощай».

Я «нас» зачеркнула, ты не вспоминай.

З'явився у твоєму житті знову хтось

І на заставці вже не я на фото.

Не від мене смс, приходять вранці:

«По¦тепліше одягайся, прохолодно там».

Ми не побачимося, і нікуди не сходимо,

І не подивимося фільми, до самого сходу.

Не для мене помада, на твоїх губах,

Він з тобою щодня, а я з тобою у снах.

У моїх руках мікро, а так її полювання,

Не на мене‚ вона.

Я поганий походу.

Не встиг зрозуміти, чого ти просила,

Може я глухий, або просила тихо.

Телефон мовчить, як ніколи не мовчав,

Мене лише зрозуміє, хто своє втрачав.

Я ніби сам стріляв, себе так боляче.

Банально, але без тебе ні так прикольно.

Приспів:

Знову накрили думки лавиною,

Не я в телефоні записаний коханим.

Записку на стіл, зі словами «Прощавай».

Я «нас» закреслила, ти не згадуй.

Знову накрили думки лавиною,

Не я в телефоні записаний коханим.

Записку на стіл, зі словами «Прощавай».

Я «нас» закреслила, ти не згадуй.

Він виконує всі примхи, ти виховала,

А я не зміг любити тебе, як ти мріяла.

Перебрав учора, плутав тебе з всеми,

Нас і ні забув, чекав як зазвичай у сім.

Ти не прийшла знову, і не прийдеш я знаю,

І нехай звучить так безглуздо, радий твоєму on-line.

Я просто так зайду, припалю трохи,

Твої фото нові, в душі знову тривога.

Не потривожу, ні.

Головне бути щасливою.

А для мене чужі руки, начебто кропивою.

Залишають слід, нагадуючи,

Що є та, кого так не вистачає.

Якщо б знала тільки, який усередині бардак

І не міняє нічим, на годинах тик так.

Ти йшла сто разів, тепер я зрозумів точно,

Закреслила все, стоїть на почуттях крапка…

Приспів:

Знову накрили думки лавиною,

Не я в телефоні записаний коханим.

Записку на стіл, зі словами «Прощавай».

Я «нас» закреслила, ти не згадуй.

Знову накрили думки лавиною,

Не я в телефоні записаний коханим.

Записку на стіл, зі словами «Прощавай».

Я «нас» закреслила, ти не згадуй.