Крепко спит - Денис Лирик

А я уже не знаю, где ее искать —

По каким дворам и куда писать.

Рисовал её в своих снах ночами.

Поезда ловил, хотел найти глазами.

А так охота просто услышать голос нежный,

Но телефон молчит уже ежедневно.

Она будто испарилась, а я все верю,

Что кто-то постучит, а она там, за дверью.

Без нее комната пуста,

Прошло уже немало, как она ушла.

Тяжело дышал, морозы били в сердце —

Будто острием ножа делали отверствия.

И я уже не я, моя дорога к ней, камнями завалена.

Падаю, но встаю, спотыкаюсь вновь.

Узнать бы адрес твой, даже отправлюсь вплавь.

Припев:

Холодный ветер в ночи о чем-то ворчит,

А моя девочка очень крепко спит.

Уже не вижу, уже не слышу,

И как раньше: «люблю» не напишет.

Холодный ветер в ночи о чем-то ворчит,

А моя девочка очень крепко спит.

Уже не вижу, уже не слышу,

И как раньше: «люблю» не напишет.

Часто бывали без сил, мы от любви бесились —

И по ночам друг к другу ежедневно снились.

Пели громко песню одну и туже,

У соседей снизу уставали уши.

Вместе кушали, а я тебя кормил.

Твои каракули в тетрадках я все копил.

Ты неуклюжая, всегда заденешь че-то.

Потом с улыбкою, типа ты не при чем.

Битва за интернет — кто успел, тот и сел.

Врубим хорошее кино и упадем в постель.

Я все вернуть хотел, кто-то забрал без спроса

Или на ладонях разные полосы.

Порой, ломает так от всяких левых мыслей —

Что уже другой, что уже не я с ней.

Пока не ясно, любовь или угасла;

Я верю, что не конец у нашей сказки.

Припев:

Холодный ветер в ночи о чем-то ворчит,

А моя девочка очень крепко спит.

Уже не вижу, уже не слышу,

И как раньше: «люблю» не напишет.

Холодный ветер в ночи о чем-то ворчит,

А моя девочка очень крепко спит.

Уже не вижу, уже не слышу,

И как раньше: «люблю» не напишет.

Холодный ветер в ночи о чем-то ворчит,

А моя девочка очень крепко спит.

Уже не вижу, уже не слышу,

И как раньше: «люблю» не напишет.

Холодный ветер в ночи о чем-то ворчит,

А моя девочка очень крепко спит.

Уже не вижу, уже не слышу,

И как раньше: «люблю» не напишет.

А я вже не знаю, де її шукати —

Якими дворами і куди писати.

Малював її у своїх снах ночами.

Поїзди ловив, хотів знайти очима.

А так полювання просто почути ніжний голос,

Але телефон мовчить уже щодня.

Вона ніби випарувалася, а я все вірю,

Що хтось постукає, а вона там, за дверима.

Без неї кімната порожня,

Минуло вже чимало, як вона пішла.

Тяжко дихав, морози били в серце

Наче вістрям ножа робили отвори.

І я вже не я, моя дорога до неї, камінням завалена.

Падаю, але встаю, спотикаюся знову.

Дізнатися про адресу твою, навіть вирушу вплав.

Приспів:

Холодний вітер уночі про щось бурчить,

А моя дівчинка дуже міцно спить.

Вже не бачу, вже не чую,

І як раніше: «люблю» не напише.

Холодний вітер уночі про щось бурчить,

А моя дівчинка дуже міцно спить.

Вже не бачу, вже не чую,

І як раніше: «люблю» не напише.

Часто бували без сил, ми від любові шаленіли.

І по ночах один до одного щодня снилися.

Співали голосно пісню одну й туже,

У сусідів знизу втомлювалися вуха.

Разом їли, а тебе годував.

Твої каракулі в зошитах я все копив.

Ти незграбна, завжди зачепиш щось.

Потім з посмішкою, типу ти не до чого.

Битва за інтернет — хто встиг, той і сів.

Врубаємо хороше кіно і впадемо в постіль.

Я все повернути хотів, хтось забрав без попиту

Або на долонях різні смуги.

Іноді ламає так від всяких лівих думок.

Що вже інший, що вже не я з ній.

Поки не ясно, любов чи згасла;

Я вірю, що не кінець у нашої казки.

Приспів:

Холодний вітер уночі про щось бурчить,

А моя дівчинка дуже міцно спить.

Вже не бачу, вже не чую,

І як раніше: «люблю» не напише.

Холодний вітер уночі про щось бурчить,

А моя дівчинка дуже міцно спить.

Вже не бачу, вже не чую,

І як раніше: «люблю» не напише.

Холодний вітер уночі про щось бурчить,

А моя дівчинка дуже міцно спить.

Вже не бачу, вже не чую,

І як раніше: «люблю» не напише.

Холодний вітер уночі про щось бурчить,

А моя дівчинка дуже міцно спить.

Вже не бачу, вже не чую,

І як раніше: «люблю» не напише.