Чёрными красками - Денис Лирик

Вот так вот и бывает, у всех и у каждого,

Они скучают, но никто из них не скажет.

Они решили так сгоряча или осознанно,

Но уже, слишком поздно.

Время поменяло их, вроде бы выросли,

Новые поцелуи, старые в мыслях.

Сколько на ветер слов бросали смело,

Это и есть любовь, когда мороз по телу.

Он не писал ей мелом, под окном люблю,

Не обещал ей звёзды, глядя на луну.

И видимо на свой вопрос не найду ответа,

А что для счастья нужно?

что бы быть согретым.

Он просто рядом был, это же главное,

Она давала сил ему хватала взгляда.

Он ее принял такой, хотя не идеал она,

А почему же ты его принять не смогла.

Просто да видимо, любить двоим нельзя,

Нету взаимности, и существует ли она.

Все начиналось так, словно в сказке,

Но все замазали, черными красками.

Припев:

Солнце не греет, уже так, храни тепло в руках.

Не отпускай, держи, того кто научил любить.

Солнце не греет, уже так, храни тепло в руках.

Не отпускай, держи, того кто научил любить.

Тянется рука в карман, за телефоном,

Там новый номер.

Время само расставило, все по своим местам,

Но почему так больно?

и давит по вискам?

Что-то пошло не так и все не так расставлено,

Он и она чувствуют себя раздавленными.

А если они встретятся?

Как ты думаешь?

Они будут вместе?

А я не знаю теперь, не знаю во что верить,

Просто сидеть и ждать, слушать как воет ветер.

Может все и остыло, но так кипит душа,

Я видел его взгляд, когда она ушла.

Дыши пацан, так бывает просто,

За кого готов убить, они уходят молча.

Ставят точки, не думая что будет завтра,

Можно со зла послать, но это же не правда.

Припев:

Солнце не греет, уже так, храни тепло в руках.

Не отпускай, держи, того кто научил любить.

Солнце не греет, уже так, храни тепло в руках.

Не отпускай, держи, того кто научил любить.

Солнце не греет, уже так, храни тепло в руках.

Не отпускай, держи, того кто научил любить.

Солнце не греет, уже так, храни тепло в руках.

Не отпускай, держи, того кто научил любить.

Ось так ось і буває, у всіх і у кожного,

Вони нудьгують, але ніхто з них не скаже.

Вони вирішили так гаряче або усвідомлено,

Але вже надто пізно.

Час змінив їх, як би виросли,

Нові поцілунки, старі в думках.

Скільки на вітер слів кидали сміливо,

Це і є любов, коли мороз по тілу.

Він не писав їй крейдою, під вікном люблю,

Не обіцяв їй зірки, дивлячись на місяць.

І мабуть на своє питання не найду відповіді,

А що для щастя потрібно?

щоб бути зігрітим.

Він просто поруч був, це головне,

Вона давала сил йому вистачала погляду.

Він її прийняв такий, хоча не ідеал вона,

А чому ти його прийняти не змогла.

Просто так, мабуть, любити двом не можна,

Немає взаємності, і існує вона.

Все починалося так, немов у казці,

Але все замазали, чорними фарбами.

Приспів:

Сонце не гріє, вже так, зберігай тепло в руках.

Не відпускай, тримай, того, хто навчив любити.

Сонце не гріє, вже так, зберігай тепло в руках.

Не відпускай, тримай, того, хто навчив любити.

Тягнеться рука в кишеню, за телефоном,

Там новий номер.

Час сам розставив, все по своїх місцях,

Але чому так боляче?

і давить за скронями?

Щось пішло не так і все не так розставлено,

Він і вона почуваються розчавленими.

А якщо вони зустрінуться?

Як ти думаєш?

Вони будуть разом?

А я не знаю тепер, не знаю в що вірити,

Просто сидіти і чекати, слухати як виє вітер.

Може все й охололо, але так кипить душа,

Я бачив його погляд, коли вона пішла.

Дихай пацан, так буває просто,

За кого готовий убити, вони йдуть мовчки.

Ставлять крапки, не думаючи що буде завтра,

Можна зі зла послати, але це неправда.

Приспів:

Сонце не гріє, вже так, зберігай тепло в руках.

Не відпускай, тримай, того, хто навчив любити.

Сонце не гріє, вже так, зберігай тепло в руках.

Не відпускай, тримай, того, хто навчив любити.

Сонце не гріє, вже так, зберігай тепло в руках.

Не відпускай, тримай, того, хто навчив любити.

Сонце не гріє, вже так, зберігай тепло в руках.

Не відпускай, тримай, того, хто навчив любити.