Profondeur de l'ame - Dark Sanctuary

Au-delà de toute tristesse

De tout mépris…

La douleur ineffable,

Qu’est la mélancolie…

Rampe dans le c?

ur des mortels…

Des survivants de l’oubli…

Traverse l'âme blessée,

Mortifiée par la foi…

Telle une lame affilée,

Goûtant la chair trahie…

C’est de ce fruit qu’il goûta,

…Dont il apprécia la chair…

Et ce sont les esprits hantés,

Qui rôdent désormais…

Auprès d’une âme usée,

Partant à la dérive…

Rejoignant les trépassés,

Les immortels assoiffés…

D’une trop longue attente…

D’une si grande mésentente…

D’un si grand mépris de leur dieu…

Qui les regarde moisir…

Désirant régner sans entrailles,

Ni viscères…

Le Mortel regrette son avènement

Se venge grâce à la mort…

Au-delà de toute réalité

Ephémère…

Поза всяким смутком

З усією зневагою...

Невимовний біль,

Що таке меланхолія...

Повзе в серці

ти смертних...

Уціліли забуття...

Перехрестити поранену душу,

Пригнічений вірою...

Як гостре лезо,

Скуштувати зраджену плоть...

Цей фрукт він скуштував,

...чиє тіло він насолоджувався...

А це привиди духи,

Хто зараз нишпорить...

Зі зношеною душею,

йти на самоплив...

Приєднавшись до мертвих,

Спраглих безсмертних...

Надто довго чекати...

Про таке велике непорозуміння...

З такою великою зневагою до свого бога...

Хто дивиться, як вони ліплять...

Бажаючи царювати без нутрощів,

Або нутрощі...

Смертний шкодує про свій прихід

Помста через смерть...

За межами всієї реальності

Недовговічний…