Retreat Of The Sacred Heart - Cradle Of Filth

She slept in ecstasy

In hands that fanned her wildest fantasies

Freed from Christ’s frigid regime

And rigid nails…

She was first in church

To lick her lips and self-debased

Each waking second felt like heaven

In the scarlet One’s embrace

And at last, clear memories, aghast

Relinquished their control

All things held dear to the wretched past

Coalesced within her soul

Madness crept into her sight

Though her sinful gaint

Spoke of nothing to the contrary

Once dulled eyes leaped alive with life

Her piece of broken mirror

Barely recognised

The worm was turning

For here sat grinning Victoria

Who, no three weeks ago

Was flogged red to euphoria

For her dour love of God

And the ardour of his crows

Cold cloisters kept the dead apart

At the Retreat of the Sacred Heart

She stepped in ecstasy

Neath skies that plied her wildest fantasies

Freed into love’s reacquainted dream

And sudden gales…

Night grew sultry late September

A man came from the village

Through the woods

To help with harvest

She was burning like the fields

All her vows lay unfulfilled

His name was Isaac, silent, blessed

A mute whose tongue impressed her lately

But now red skies darken

The rooks lament

Windswept maelstroms harken

The approach of Lilith’s nightmare kingdom

The woman in her astral dreams

Became more vivid, livid, obscene

Scatted on the throne of onyx blasphemies

Emanating raw desire and the surging urge to scream

Darkness crept into her face

She stood erect

And spoke of riches and their whereabouts

Finding in Isaac the need to place

A hidden Templar necklace lest the month run out

For now stormed the vainglorious

In her palace of mass delight

Her power dawned victorious

Victoria the key, her mind unfastened

By flights of morbid fancy

Psychomancy, rites of ancient wrong

Sweet seductions, peaked eruptions

Spiking through impatient song

Cold cloister kept the dead apart

At The Retreat of the Sacred Heart

The gate to hell was forced apart

At The Retreat of the Sacred Heart

Вона спала в екстазі

У руках, які роздували її найсміливіші фантазії

Звільнений від холодного режиму Христа

І жорсткі нігті…

Вона була першою в церкви

Щоб облизувати губи й принижувати себе

Кожна секунда наяву відчувала себе як рай

В обіймах червоного

І, нарешті, ясні спогади, жах

Здали свій контроль

Усі речі дорожили жалюгідним минулим

Злився в її душі

Божевілля підкралося до її очей

Хоч її гріховний здобуток

Не говорив ні про що, навпаки

Колись притуплені очі ожили життям

Її шматок розбитого дзеркала

Ледве впізнали

Червяк обертався

Бо тут сиділа, усміхаючись, Вікторія

Хто, ні три тижні тому

Був червоним до ейфорії

За її сувору любов до Бога

І запал його ворон

Холодні монастирі тримали мертвих окремо

На Реколекції Пресвятого Серця

Вона ступила в екстазі

Низьке небо, яке втілювало її найсміливіші фантазії

Звільнений у знайомій мрії кохання

І раптові шторми…

Ніч стала спекотною наприкінці вересня

Чоловік приїхав із села

Через ліс

Щоб допомогти зі збором врожаю

Вона горіла, як поля

Усі її клятви залишилися невиконаними

Його звали Ісаак, мовчазний, блаженний

Німа, чий язик вразив її останнім часом

Але тепер червоне небо темніє

Нарікають граки

Чують вітрові вири

Наближення кошмарного королівства Ліліт

Жінка в астральних снах

Став більш яскравим, живим, непристойним

Розсипаний на трон богохульства з оніксу

Випромінює сильне бажання та наростаюче бажання кричати

Темрява вкралася до її обличчя

Вона стояла прямо

І говорив про багатства та їхнє місцезнаходження

Знайшовши в Ісаака потребу розмістити

Приховане намисто тамплієрів, щоб місяць не закінчився

А поки що штурмували марнославні

У її палаці масового захоплення

Її сила сянула переможною

Вікторія ключ, її розум розкріплений

За польотами хворої фантазії

Психомантія, обряди стародавнього зла

Солодкі спокуси, пікові виверження

Нетерпляча пісня

Холодний монастир тримав мертвих окремо

На Реколекції Пресвятого Серця

Ворота до пекла були розбиті

На Реколекції Пресвятого Серця