Dirge Inferno - Cradle Of Filth

Carrion my name

For those who choose to mouth the curse

A tragic serenade

With Judas in my stride

The Gothic halls of shame

Where statues coldly hold no worse

Than the murders I reclaim

From a dark, forsaken time

Kissing heaven, spent

He wipes lips free of his hectic discharge

Wishing to repent

For the brute that ravaged free

In slight hands beauty weeps

Conquest’s deep methodical screwing

Hurt repeatedly

Like the world wound at his feet

Dirge Inferno

As it is written, damn it

So let it be wrung

From throats of those in overthrow

The past at last has come

A savage bit without respite

Pervades the freezing air

This winter chill, grist for his mill

If tears of joy will blear elsewhere

And church bells drown in the cracks of doom

The storms above us hew

As lightning runs like bifurcate tongues

Deflowering two by two

Hissing, malcontent

He storms the skies on electric discharge

Pissing in contempt

On the effigies of the weak

Killing all resolve

The great beast simmers, his scarlet women

Spit their vitriol

On the terrified face of peace

Dirge Inferno

As it is written, damn it

So let it be wrung

From throats of those in overthrow

Our past at last has come

A hellbound heart, the rose and thorn

Have locked to hasten blood

The moon disrobes, to harden droves

Of legions pouring

These rivers press, his breath adorns

Senates and enemy seats

Whilst his power takes as ingratitude

The writhing of the weak

«Wormwood my name

The poisoned star that fell to earth

And blistered free of shame

In the pits of self-rebirth

Now those caves become a farret

Overseeing endless barracks

As the waters turn to claret

And the Vatican satins burn

Моє ім'я

Для тих, хто вирішив вимовити прокляття

Трагічна серенада

З Юдою в моїй ході

Готичні зали сорому

Там, де статуї холодно тримаються не гірше

Аніж вбивства, які я відкриваю

З темного, занедбаного часу

Поцілував небо, провів

Він витирає губи від своїх неспокійних виділень

Бажання покаятися

За звіра, що спустошував на волі

У легких руках краса плаче

Глибокий методичний шутер Conquest

Болить неодноразово

Наче світ ранив у його ніг

Dirge Inferno

Як написано, блін

Тож нехай віджимається

З горла тих, хто в поваленні

Нарешті минуле прийшло

Дикунство без передишки

Пронизує морозне повітря

Ця зимова прохолода, крупа для свого млина

Якщо сльози радості течуть деінде

І церковні дзвони тонуть у тріщинах приреченості

Бурі над нами

Як блискавка біжить, як роздвоєні язики

Знецвітання по два

Шипить, невдоволено

Він штурмує небо від електричного розряду

Писати зневажливо

На опудалах слабких

Вбиваючи всю рішучість

Великий звір кипить, його червоні жінки

Плюйте їх купорос

На наляканому обличчі миру

Dirge Inferno

Як написано, блін

Тож нехай віджимається

З горла тих, хто в поваленні

Наше минуле нарешті прийшло

Пекельне серце, троянда і терен

Заблоковано, щоб пришвидшити кров

Місяць роздягається, щоб загартувати зграї

Легіонів, що ллються

Ці ріки тиснуть, його подих прикрашає

Сенати і ворожі місця

Хоча його влада сприймається як невдячність

Корчування слабких

«Полин, моє ім’я

Отруєна зірка, що впала на землю

І вільний від сорому

У ямах самовідродження

Тепер ці печери стають фаретами

Нагляд за нескінченними казармами

Води перетворюються на бордові

І ватиканські атласи горять