Suicide And Other Comforts - Cradle Of Filth

I pace, alone

In a place for the dead

Overcome by woe

And here, I’ve grown

So fond of dread

That I swear it’s heaven

Oh sweet Mary

Dressed in gray

Roll back the stone

With these words scrawled in a severed hand

Tears fall like shards of glass that bend

In rivers, like sinners

Swept with me to join the damned

A darkened sky

The day that laughter died

Fell swiftly into night

And stayed within Her sight

Staring at the knife

Oh God, how easy now to sacrifice

My life, to have Her with me

So farewell to distant thunder

Those inept stars I’ve worshipped under

Fall farther, their Father

Lies in wait in flames below

Whilst my love, a blood red flower

Calls to me from verdant bowers

Graveside, I cry

Please save me from this Hell I know

A darkened sky

The day that laughter died

Fell swiftly into night

And stayed within Her sight

Staring at the knife

Oh God, how easy now to sacrifice

My life, to have Her with me

An eye for an eye as espied in the bible

My faith is lost to the burning of idols

One less cross to press upon the survival

Of this lorded agony

And I, (much as I have tried

To bury Her from mind

Fate’s tourniquet was tied, when She died…)

Still sense Her presence so divine

Lithe arms about my throat

Like pining swans entwined

Footfalls at nightfall close to mine

Suicide is a tried and tested formula for release

I snatch Her whisper like the wind through cedars

See Her face in every natural feature

Midst the mist and sleepy hollows of fever…

With glee deceiving me

Suicide is a tried and tested formula for release

I hear Her voice from where the grave defies Her

Sirensong to sing along, no finer

Suicide notes, harmonised in a minor

Strike a chord with misery

No light nor reef

No unsinkable of romance keeps me

Safely from the stormy seas

Now drowning, resounding

Death-knells pound my dreams

Unthinkable to dredge through this

Listless and lonely winter freeze

A darkened sky

This day hereafter dies

Falls swiftly into night

And stays within my sight

Staring at the knife

Oh God, what ease it was to sacrifice

My life, to have Her with me

No more a victim of crusade

Where souls are strung from moral palisades

I slit my wrist and quickly slip away…

I journey now on jewelled sands

Beneath a moon to Summerlands

To grace Her lips with contraband

The blaze once in my veins

Я ходжу один

У місце для мертвих

Подолати горе

І ось я виріс

Так люблю страх

Я клянусь, що це рай

О, мила Мері

Одягнений у сіре

Відкотити камінь

З цими словами, написаними на відрізаній руці

Сльози падають, як уламки скла, що гнуться

У річках, як грішники

Підмітав зі мною приєднатися до проклятих

Потемніле небо

День, коли сміх помер

Швидко впала в ніч

І залишився в її очах

Дивлячись на ніж

Боже, як легко тепер жертвувати

Моє життя, щоб вона була зі мною

Тож прощай далекий грім

Ті бездарні зірки, під якими я поклонявся

Падай далі, їхній Батько

Застерігає у вогні внизу

Поки моя люба, криваво-червона квітка

Мені дзвонять із зелених беседок

На могилі, я плачу

Будь ласка, врятуйте мене від цього пекла, яке я знаю

Потемніле небо

День, коли сміх помер

Швидко впала в ніч

І залишився в її очах

Дивлячись на ніж

Боже, як легко тепер жертвувати

Моє життя, щоб вона була зі мною

 Око за око, як підглянуто в біблії

Моя віра втрачена від спалення ідолів

На один хрест менше, щоб натиснути на виживання

Про цю панівну агонію

І я (як я намагався

Щоб поховати Її з розуму

Джгут долі зав'язали, коли вона померла...)

Все ще відчуваю Її присутність так божественно

Руки обіймають моє горло

Неначе тужать лебеді сплетені

Ступки з настанням ночі близько до мого

Самогубство — це випробувана формула звільнення

Я хапаю Її шепіт, як вітер крізь кедри

Побачте її обличчя в кожній природній рисі

Серед туману та сонних западин гарячки…

З радістю обманює мене

Самогубство — це випробувана формула звільнення

Я чую Її голос звідти, де могила кидає їй виклик

Пісня сирени, щоб підспівувати, не краще

Передсмертні записки, гармонізовані в мінор

Запам’ятайте страждання

Ні світла, ні рифу

Ніяка непотоплювана романтика не тримає мене

Безпечно від бурхливого моря

Тепер тоне, дзвінко

Смертельні дзвони розбивають мої мрії

Неймовірно вичерпати це

Млявий і самотній зимовий мороз

Потемніле небо

Цей день у майбутньому вмирає

Швидко падає в ніч

І залишається в межах моєї видимості

Дивлячись на ніж

О, Боже, яка легкість було жертвувати

Моє життя, щоб вона була зі мною

Більше не жертва хрестового походу

Де душі нанизуються з моральних частоколів

Я розрізаю зап’ястя й швидко вислизаю…

Зараз я подорожую по пісках, прикрашеним коштовностями

Під місяцем у Саммерлендс

Щоб прикрасити Її губи контрабандою

Полум’я одного разу в моїх венах