Doberman Pharaoh - Cradle Of Filth

To and fro, through freeze and thaws

From zenith to nadir

The universal tug of war

Saw lines drawn in the sands appear

Divisions of a promised land

And Hell for those that dwelt

Beneath a Pharaoh’s granite hand

Where death wed something else

Millennia swam passed

Since the covened Ark

Ran aground on Ararat…

But anew, tempered shadows grew

Out of Midian, strewing fear

Over verdant lawns, the resurgent storms

Led a desert son to sear

From the palace orchard I espied…

(Where swooning trees and moonless beams vied

For the painted eye of the royal bride

Whose gliding curves were deified)

…beyond Her grace where love would die

Wretched destiny arrive

Back and forth the prophet came

Riddled with a tongue of plagues

That would render might Egypt lame

If the rage of God stayed unassuaged…

I listened with a heavy heart

But unveiled to the threats

This Hebrew in a jackal’s mask

Would dredge into effect

Thenceforth the Nile reddened

S if Set stretched His hand

To beset the damned

And bruised with flies

The skies grew leadened

But these miracles, feared

Were all but reared

By nature, whose law alone

Stood that revered

This hysteria passed, but still the mark

Of Yahveh burned on in the dark

One final time, on the steps to the shrine

Of Thoth, I twined with fate

«Let my people go»

«Still my word is no»

«Then Death shall be the deciding plague»

Since the crimes divine I left behind

I’d warred with every tribe that plied

In holy vestament, but with time

Bored sore of clawing what was mine

I laid my bones and made my throne

With a view to paradise

Thenceforth the heavens deafened

As if great beasts

Were unleashed to feast on man

And with carrion span

Michael was weaponed

To descend with scorn

A dark reform

Through Pi-Ramses

Skinning mine and Her firstborn

Thus suspiria passed each sacred mark

Of Yahveh, bleeding in the dark

With nauseous dawn, a cry, forlorn

Unified from plazas deep

The prophet’s curse

Far worse had worked

To wrest the war in me from sleep

Drowned in light, a downward light

Bathed the snaking exodus

Through the wilderness

As the Aeons crept

Impressed with fresh bloodlust

Туди й назад, крізь заморозки й відлиги

Від зеніту до найвищого рівня

Універсальне перетягування каната

З’являються лінії пилки, накреслені на пісках

Поділи землі обітованої

І пекло для тих, що жили

Під гранітною рукою фараона

Де смерть одружується з чимось іншим

Минули тисячоліття

З моменту започаткованого ковчега

Сів на мілину на Арараті…

Але знову виросли загартовані тіні

З мідіяну, що вселяє страх

Над зеленими галявинами відроджуються бурі

Привів сина пустелі до пікання

З палацового саду я побачила…

(Там, де змагалися дерева, що знепритомніли, і безмісячні промені

Для намальованого ока королівської нареченої

чиї ковзаючі криві були обожнені)

…за межами Її благодаті, де любов помре

Приходить жалісна доля

Туди й назад приходив пророк

Просяканий язик чуми

Це зробило б Єгипет кульгавим

Якби лють Бога не вгамовувала…

Я слухав з важким серцем

Але розкритий перед погрозами

Цей іврит у масці шакала

Втілить у дію

Відтоді Ніл почервонів

S якби Сет простягнув руку

Щоб охопити проклятих

І в синцях від мух

Небо поросло свинцевим

Але цих чудес побоювався

Були всі, окрім вирощених

За природою, чий тільки закон

Стояв, що шанований

Ця істерика пройшла, але все одно

Ягве горів у темряві

Останній раз, на сходах до святині

З Тото, я сплелася з долею

«Відпустіть моїх людей»

«Усе одно моє слово ні»

«Тоді смерть стане вирішальною чумою»

Оскільки божественні злочини я залишив позаду

Я воював з кожним племенем, яке йшло

У святому облаченні, але з часом

Набридло чіпати те, що було моїм

Я поклав кості і створив мій трон

З видом на рай

Відтоді небеса оглухли

Ніби великі звірі

Були звільнені, щоб поласувати людиною

І з падальною п’яддю

Майкл був озброєний

Спускатися з презирством

Темна реформа

Через Пі-Рамзеса

Здирання шкіри з моєї та Її первістка

Таким чином суспірія проходила кожну священну позначку

Ягве, що стікає кров’ю в темряві

З нудотним світанком, криком, занедбаним

Уніфікований із площ глибоких

Прокляття пророка

Набагато гірше спрацювало

Щоб вирвати війну в мені зі сну

Потонули у світлі, світлі, спрямованому вниз

Купався змійний вихід

Через пустелю

Коли еони повзали

Вражений свіжою жагою крові