Death, The Great Adventure - Cradle Of Filth

Sometimes red curtains fall

Before the act has headed for the wings

As on that night disaster crawled out from the stalls…

Suddenly the dark, the thickest Stygian dark

Pressing on all sides with vertigo

Running from the quickest in the sickest abyss

My spirit’s lifted by an angel of woe

A dredged up dreadful past

Drags discordant thoughts my way

Unforgiven and driven to despair

I sense the mordant wraith Azazel

Standing there

Now the vision simmers

I spy a distant gleam

Racing ever closer

Through this persistent dream

And by its welcome glimmer

Writhing into sight

The brutish groping nightmares

That hide beside the light

Then a roar

And a voice like a pride of lions

Thunders from the maw

In a blackened mass

The creatures flee

Screaming bloody murder as

A shining gateway opens for me

Death, the great adventure

At the peril of my soul

I welcome death, the great avenger

Spared this awful realm

Where those who stalk the living haunt the murk

Untethered pleasures keep them tied to flawed

Humana

I’m floating upward still, to where the tunnel mouth reveals

Two Manitcores that ward an ebon door

I muster that resolve, as the luminance dissolves

And I am thrust headlong before their venomous jaws

I am in darkness again

But here accursedness is vastly deeper

Unforgiven and given to torment

I am nothing

Grotesque, grotesque, bereft of judgment

This abyss, a voice

Where stripped of all but Self

One must wish to be destroyed

To pass on somewhere else

Beyond this pit of wicked shouts

Madness and fallacies

Aeons I failed to rail my doubts

Before fear left love saving me

Then a roar

And a voice like the clash of Titans

Thunders from the maw

In a seething mass

The horrors flee

Screaming bloody murder as

A shrouded sky opens immensely

Listen!

What Eden shall arise

Abundant from the cliffs that stunt Hell’s repundant cries?

A view of breathtaking beauty

Unveils, as the sun disperses

Perversities

Death, the great adventure

For the glory of my soul

I welcome death, the great avenger

The damaged man revies

With dawning truth, this morning suits

The world I left abruptly

In exaltation, I find myself alive

Near-death to steer a life long-led corruptly

The sweet silver chord that keeps me moored

I know that heaven sent her

From the cold to hold her face again

I rose from death, the great adventure

Іноді падають червоні штори

Перед актом попрямував до крил

Тієї ночі з ларьків виповзло лихо…

Раптом темна, найгустіша стигійська темрява

Натискання з усіх боків із запамороченням

Бігати від найшвидшого в найхворішій безодні

Мій дух піднесений ангелом горя

Викопане жахливе минуле

Тягне суперечливі думки мій шлях

Непрощений і доведений до відчаю

Я відчуваю їдкий привид Азазеля

Стоячи там

Тепер бачення кипить

Я підглядаю далекий відблиск

Гонки все ближче

Через цю наполегливу мрію

І за його бажаним блиском

Корчиться на виду

Жорстокі навпомацки кошмари

Що ховається біля світла

Потім рев

І голос, як гордість левів

Гримить з пасти

У почорнілій масі

Істоти тікають

Кричав криваве вбивство як

Для мене відкриваються блискучі ворота

Смерть, велика пригода

На ризик для моєї душі

Я вітаю смерть, великий месник

Пощадив це жахливе царство

Де ті, хто стежить за живими, переслідують мороку

Неприв’язані задоволення прив’язують їх до недоліків

Humana

Я все ще пливу вгору, туди, де відкривається рот тунелю

Два маніткори, які захищають двері з чорного кольору

Я набираю цю рішучість, оскільки світність зменшується

І я кинуся з головою перед їхніми отруйними щелепами

Я знову у темряві

Але тут прокляття набагато глибше

Непрощений і відданий мукам

Я ніщо

Гротеск, гротеск, позбавлений судження

Ця прірва, голос

Де позбавлено всего, крім себе

Треба бажати бути знищеною

Щоб передати кудись ще

За цією ямою злих криків

Божевілля і оману

Aeons я не зміг розвіяти свої сумніви

До того, як страх пішов, любов мене врятувала

Потім рев

І голос, як у зіткнення Титанів

Гримить з пасти

У киплячій масі

Жахи тікають

Кричав криваве вбивство як

Закрите небо відкривається надзвичайно

Слухайте!

Який Едем виникне

Рясні зі скель, які заглушають крики пекла?

Вид на захоплюючу красу

Розкривається, коли сонце розходиться

Збочення

Смерть, велика пригода

На славу моїй душі

Я вітаю смерть, великий месник

Постраждалий чоловік оглядає

Насправді, цей ранок влаштовує

Світ, який я раптово покинув

У екзальтації я опиняюсь живим

Майже смерть, щоб керувати життям, яке довго ведеться зіпсовано

Милий срібний акорд, який тримає мене на швартовій

Я знаю, що небо послало її

Від холоду знову тримати її обличчя

Я востав із смерті, великої пригоди