Where Did I Make My Mistake - Claude Nougaro

Tiens-toi bien à mon cœur car l’amour ça va, ça va, ça va vite

Accroche-toi bien à mon cœur tout autour de nous le monde est en fuite

L’amour, tu ne savais pas?

Ça pousse tout droit soudain la route nous quitte

D’un mur, un virage et le beau voyage qui vole en éclats

Où va cet amour fou qui nous entraîne avec lui

Traversant des fleuves, des déserts, des jours et les nuits

Avec son train d’enfer nous emmène-t-il dans un paradis?

Tiens-toi bien à mon cœur car l’amour ça va, ça va, ça va vite

Accroche-toi bien à mon cœur vue à vol d’amour la Terre est petite

Vertigineusement il file arrachant les mots et les marguerites

Comme il fait s’effeuiller les pages froissées de notre roman

Nous n’avons pourtant pas quitté la chambre aux murs gris

Et, serrée tout contre moi, tu te crois à l’abri

Mais en réalité nous sommes perdus dans l’immensité

Garde les yeux fermés, enfin délivrées nos cœurs prendront place

Dans la ronde vermeille que font les soleils tournant dans l’espace

Jusqu'à cet infini où plus rien ne vit où plus rien ne meurt

Nous irons, si tu te tiens bien, si tu te tiens fort, chérie, si tu t’accroches

à mon cœur

Тримайся міцно до мого серця, бо кохання йде, йде, швидко йде

Міцно тримайся за моє серце, навколо нас світ біжить

Любов, ти не знав?

Він штовхає прямо, раптом дорога покидає нас

Від стіни, вигину і прекрасної подорожі, що розбивається

Куди дівається ця божевільна любов, що веде нас із собою

Перетинаючи річки, пустелі, дні й ночі

Своїм пекельним потягом він везе нас у рай?

Тримайся міцно до мого серця, бо кохання йде, йде, швидко йде

Тримай міцно за серце бачимо з польоту любові Земля маленька

Запаморочено крутиться, вириваючи слова й ромашки

Як це розплутує зім’яті сторінки нашого роману

Але ми не покинули кімнату з сірими стінами

І, притиснувшись до мене, ти думаєш, що ти в безпеці

Але насправді ми губимося у безмежності

Тримайте очі закритими, нарешті доставлені наші серця відбудуться

У багряному круглому, що сонця обертаються в просторі

До цієї нескінченності, де більше нічого не живе або нічого більше не вмирає

Ми підемо, якщо тримайся міцно, тримайся, любий, тримайся

до мого серця