Le Paradis - Claude Nougaro

O Ève, Ève, mon petit

Te souviens-tu du paradis?

Un Dieu nous y gavait d’oranges et de cerises

Mais une pomme un jour provoqua son courroux

Et nous voilà dehors, sans même une valise

Sous l’orage et l'éclair, marchant droit devant nous

O Ève, Ève, mon petit

Te souviens-tu du paradis?

On cherchait un abri sous l’orage qui cogne

Le ciel pleuvait des larmes, tu pleurais de la pluie

Pas l’ombre d’un palais, pas même un hôtel borgne

Allons donc chez le diable !

Il n'était pas chez lui

O Ève, Ève, mon petit

Te souviens-tu du paradis?

Des siècles ont passé et nous voici ce soir

Dans cette chambre obscure, sous un toit de Paris

Avec le paradis au fond de la mémoire

Et des disques de jazz, au pied de notre lit

O Ève, Ève, mon petit

Te souviens-tu du paradis?

Allons, viens près de moi, sans craindre de discorde

Le pommier de ton corps ne m’est plus interdit

Et si Dieu, de nouveau, défendait que j’y morde

Laisse-moi le chasser de notre paradis…

О Єва, Єва, моя маленька

Ти пам'ятаєш рай?

Бог набив нас апельсинами та вишнями

Але одного разу яблуко викликало його гнів

І ось ми надворі, навіть без валізи

Під грозою і блискавкою, ідучи прямо попереду

О Єва, Єва, моя маленька

Ти пам'ятаєш рай?

Ми шукали притулку під грозою

З неба полилися сльози, ти плакала дощем

Не тінь палацу, навіть не одноокий готель

Ходімо до диявола!

Його не було вдома

О Єва, Єва, моя маленька

Ти пам'ятаєш рай?

Минули століття, і ось ми сьогодні

У цій темній кімнаті, під дахом Парижа

З небом глибоко в пам'яті

І джазові платівки біля підніжжя нашого ліжка

О Єва, Єва, моя маленька

Ти пам'ятаєш рай?

Підійди, підійди до мене, не боячись розбрату

Яблуня твого тіла мені вже не заборонена

А якби Бог знову заборонив мені кусатися

Дозволь мені вигнати його з нашого раю...