Un été - Claude Nougaro

Un été

Où je venais d’atteindre mes quatorze ans

J’avais donné rendez-vous à une enfant

Une petite Espagnole du quartier

Un été

Par la fenêtre ouverte de la villa

Je guettais l’arrivée de ma Paquita

Et puis quand à la grille du jardinet

La cloche a carillonné

Je me suis soudain jeté à plat ventre

La joue clouée au plancher de ma chambre

Tremblant, roulant des yeux épouvantés

Oh non, non

J’entendis ma grand-mère crier mon nom

Et j’attendis dans une terreur sans nom

Qu’on me mît en présence de l'été

Et l'été

L'était là, debout, au milieu de ma chambre

Sous la jupette jaune brunissait l’or des jambes

Et le blanc de ses yeux brillait comme du lait

Il fait chaud cet été

L'été était muet, alors on est sortis

Et nous avons marché sur la route rôtie

Brûlants comme des rails, parallèles, on allait

Un été

Nous marchions côte à côte, sans nous parler

Les maisons avaient fermé tous leurs volets

Et parfois l’un de nos doigts se frôlait

Un été

Mes tempes battaient dans le ciel d’incendie

Et je me disais: «Qu'est-ce que je lui dis?

«Je ne trouvais rien qu'à me trouver mal

Et quand nous fûmes au canal

Devant le pont où passe une eau malade

J’ai touché la main à ma camarade

Et lui tournant le dos, j’ai galopé

Galopé

Loin de la jupe jaune et du visage d’ambre

J’ai couru comme un forcené vers ma chambre

Le cœur craquant des cendres de l'été

Одного літа

Коли мені тільки виповнилося чотирнадцять

Я домовився про зустріч з дитиною

Маленький іспанець з околиці

Одного літа

Через відчинене вікно вілли

Я чекав прибуття моєї Пахіти

А потім коли біля садових воріт

Пролунав дзвінок

Я раптом кинувся на живіт

Щока прибита до підлоги моєї спальні

Тремтить, закочує очі від жаху

О ні, ні

Я чув, як бабуся викрикувала моє ім’я

І я чекав у безіменному жаху

Поставте мене в присутність літа

І літо

Був там, стояв посеред моєї кімнати

Під жовтою спідничкою зарум’янилися золото ніг

І білки її очей сяяли, як молоко

Цього літа спекотно

Літо мовчало, тож ми вийшли

І ми пішли смаженою дорогою

Гарячі, як рейки, паралельно ми їхали

Одного літа

Ми йшли пліч-о-пліч, не розмовляючи один з одним

Будинки закрили всі віконниці

І іноді один із наших пальців щіткою

Одного літа

Мої скроні били в небі вогню

І я думав: «Що я йому скажу?

«Я нічого не міг знайти, крім поганого самопочуття

І коли ми були біля каналу

Перед мостом, де проходить хвора вода

Я торкнувся руки свого товариша

І, повернувшись до нього спиною, я помчав галопом

Поскакав галопом

Далеко від жовтої спідниці і бурштинового обличчя

Я як божевільний побіг до своєї кімнати

Тріще серце попелу літа