Paris mai - Claude Nougaro

Mai mai mai Paris mai

Mai mai mai Paris

Le casque des pavés ne bouge plus d’un cil

La Seine de nouveau ruisselle d’eau bénite

Le vent a dispersé les cendres de Bendit

Et chacun est rentré chez son automobile

J’ai retrouvé mon pas sur le glabre bitume

Mon pas d’oiseau forçat enchaîné à sa plume

Et piochant l'évasion d’un rossignol titan

Capable d’assurer le Sacre du Printemps

Ces temps ci, je l’avoue, j’ai la gorge un peu âcre

Le Sacre du Printemps sonne comme un massacre

Mais chaque jour qui vient embellira mon cri

Il se peut que je couve un Igor Stravinski

Mai mai mai Paris mai

Mai mai mai Paris

Et je te prends Paris dans mes bras pleins de zèle

Sur ma poitrine je presse tes pierreries

Je dépose l’aurore sur tes Tuileries

Comme rose sur le lit d’une demoiselle

Je survole à midi tes six millions de types

Ta vie à ras le bol me file au ras des tripes

J’avale tes quartiers aux couleurs de pigeon

Intelligence blanche et grise religion

Je repère en passant Hugo dans la Sorbonne

Et l’odeur d’eau de vie de la vieille bonbonne

Aux lisières du soir, mi manne, mi mendiant

Je plonge vers un pont où penche un étudiant

Mai mai mai Paris mai

Mai mai mai Paris

Le jeune homme harassé déchirait ses cheveux

Le jeune homme hérissé arrachait sa chemise:

«Camarade, ma peau est elle encore de mise

Et dedans mon cœur seul ne fait il pas vieux jeu?

Avec ma belle amie quand nous dansons ensemble

Est ce nous qui dansons ou la terre qui tremble?

Je ne veux plus cracher dans la gueule à papa

Je voudrais savoir si l’homme a raison ou pas

Si je dois endosser cette guérite étroite

Avec sa manche gauche, avec sa manche droite

Ses pâles oraisons, ses hymnes cramoisis

Sa passion du futur, sa chronique amnésie»

Mai mai mai Paris mai

Mai mai mai Paris

C’est ainsi que parlait sans un mot ce jeune homme

Entre le fleuve ancien et le fleuve nouveau

Où les hommes noyés nagent dans leurs autos

C’est ainsi, sans un mot, que parlait ce jeune homme

Et moi, l’oiseau forçat, casseur d’amère croûte

Vers mon ciel du dedans j’ai replongé ma route

Le long tunnel grondant sur le dos de ses murs

Aspiré tout au bout par un goulot d’azur

Là bas brillent la paix, la rencontre des pôles

Et l'épée du printemps qui sacre notre épaule

Gazouillez les pinsons à soulever le jour

Et nous autres grinçons, ponts-levis de l’amour

Mai mai mai Paris mai

Mai mai mai Paris

травень травень травень Париж травень

Травень Травень Травень Париж

Шолом з бруківки більше не рухає вією

Сена знову тече святою водою

Вітер розвіяв попіл Бендіта

І кожен поїхав додому до своїх машин

Я знайшов свій крок на голому асфальті

Мій каторжний пташиний крок прикутий до його ручки

І малюючи втечу титана солов’я

Здатний забезпечити Обряд Весни

У ці дні, зізнаюся, моє горло трішки пекує

Обряд Весни звучить як різанина

Але кожен наступний день буде прикрашати мій крик

Можливо, я виношу Ігоря Стравінського

травень травень травень Париж травень

Травень Травень Травень Париж

І я беру тебе Париж на руках, повний завзяття

На грудях я тисну твої самоцвіти

Я встановлюю світанок на твій Тюїльрі

Як троянда на ліжку служниці

Я літаю над вашими шістьма мільйонами типів опівдні

Ваше життя набридло

Я ковтаю твої чверті голубиного кольору

Біла і сіра релігія інтелекту

Проходячи повз, я бачу Гюго в Сорбонні

І запах коньяку від старого карбоя

На краю вечора напівманна, наполовину жебрак

Я пірнаю до містка, де схиляється студент

травень травень травень Париж травень

Травень Травень Травень Париж

Переслідуваний юнак рвав собі волосся

Щетинистий юнак зірвав сорочку:

«Товаришу, моя шкіра ще в хорошому стані?

І тільки в моєму серці це не старомодно?

З моєю прекрасною подругою, коли ми танцюємо разом

Це ми танцюємо, чи земля тремтить?

Я більше не хочу плювати татові в обличчя

Я хотів би знати, правий чоловік чи ні

Якщо мені доведеться підтримати цю вузьку браму

З лівим рукавом, з правим рукавом

Її бліді молитви, її багряні гімни

Його пристрасть до майбутнього, його хронічна амнезія»

травень травень травень Париж травень

Травень Травень Травень Париж

Ось як цей молодий чоловік говорив без жодного слова

Між старою і новою річкою

Де утопленники плавають на своїх машинах

Ось як, без жодного слова, говорив цей молодий чоловік

А я, каторжний птах, гіркий короломник

До свого внутрішнього неба я поринув

Довгий гуркіт тунель на задній стороні його стін

Засмоктаний в самому кінці блакитним вузьким місцем

Там світить мир, зустріч полюсів

І меч весни, що вінчає наше плече

Щебечуть зяблики, щоб підняти день

А ми скрипімо, розвідні мости кохання

травень травень травень Париж травень

Травень Травень Травень Париж