Ma Cheminée Est Un Théâtre - Claude Nougaro

Ma cheminée est un théâtre

Où l’on ne joue qu’un seul auteur: le feu

J’ai pris ma place devant l'âtre

C’est un spectacle pour les vieux

J’adore me régaler de flammes

J’ai pris assez de bûches pour ça

C’est mon harem de jeunes femmes

Mon corps de ballet d’opéra

J’ai pris ma place devant l'âtre

Ma cheminée est un théâtre

Regardez-les, les chaudes gamines

Batifoler à qui-mieux-mieux

Je leur sers des serments de vigne

Ça leur fait dresser les cheveux

C’est bien le moins que je leurs dois

Elles m’ont assez brûlé les doigts

Je deviens le metteur en scène

De ces flamencos fastueux

Parfois lascifs, jamais obscènes

Que je me paie à petit feu

Le feu raconte des histoires

Illuminant la nuit des temps

Je connais tout le répertoire

De ce génie incandescent

Le feu est un vieux compagnon

Le plus ancien des minitels

Le cinéma de Cromagnon

Et la télé de Tautavel

Me voici parmi mes aïeux

Fauteuil d’orchestre au coin du feu

Ma cheminée est un théâtre

Un vrai théâtre rouge et or

Pour vous plaire, il se met en quatre

Brûle les planches et les décors

Mais quoi?

J’ai dû fermer les yeux

Dans le bois de Trousse-Cerise

Le festin s'éteint peu à peu

De mon théâtre ne reste que

Des braises dans la poudre grise

Des braises dans la poudre grise

L’homme et la flamme savent s’entendre

Ils se ressemblent tant tous deux

Dresseurs de feu, laisseurs de cendres

Feu le feu

Мій комин — це театр

Де грають лише одного автора: вогонь

Я зайняв своє місце перед вогнищем

Це шоу для літніх людей

Я люблю ласувати полум’ям

Я взяв достатньо колод для цього

Це мій гарем молодих жінок

Мій оперний балетний корпус

Я зайняв своє місце перед вогнищем

Мій комин — це театр

Подивіться на них гарячі діти

Дуріти кому-краще-краще

Я слугую їм виноградні клятви

Від цього їх волосся дибки встає

Це найменше, що я їм винен

Вони досить обпекли мої пальці

Я стаю директором

З тих розкішних фламенко

Іноді розпуста, ніколи нецензурна

Що я плачу собі потроху

Вогонь розповідає історії

Освітлюючи тумани часу

Я знаю весь репертуар

Про цього розжареного генія

Вогонь – давній супутник

Найстаріший мінітель

Кінотеатр «Кроманьон».

І Таутавел ТБ

Ось я серед своїх предків

Оркестрове крісло біля багаття

Мій комин — це театр

Справжній червоно-золотий театр

Щоб догодити вам, він виходить із свого шляху

Спалити дошки і набори

Але що?

Мені довелося закрити очі

У лісі Трус-Серіс

Свято поволі завмирає

Від мого театру лишається тільки

Вуглинки в сірому пороху

Вуглинки в сірому пороху

Людина і полум’я знають, як ужитися

Вони обоє так схожі

Приборкувачі вогню, золовики

Вогонь вогонь